Программа Коммунистической партии Украины

Пролетарии всех стран, соединяйтесь!

НОВАЯ РЕДАКЦИЯ

Коммунистическая партия Украины – политическая организация, объединяющая на добровольных началах преданных идеям социальной справедливости людей, ставящая своей целью утверждение в нашей стране власти трудящихся, переустройство жизни общества на коммунистических началах.

Свою  стратегию и тактику партия определяет, руководствуясь марксистско-ленинским учением, с учетом расстановки политических сил в стране и обстановки в мире.

В главном партийном документе – Программе Компартия заявляет о своем видении современного мира, о целях и задачах, которые она ставит перед собой, путях и способах их достижения.

Уроки исторического пути

Коммунистическая партия (большевиков) Украины (с 1952 года – Коммунистическая партия Украины) была образована в июле 1918 года в результате объединения на ленинских идейных и организационных основах большевистских организаций, действовавших на территории Украины, и до незаконного запрета в августе 1991 года была составной частью РКП (б) – ВКП (б) – КПСС, ее боевым отрядом.

В борьбе за революционное преобразование общества, за достойную жизнь трудового народа Коммунистическая партия Украины прошла большой, славный путь, отмеченный историческими свершениями и тяжелыми испытаниями, оставаясь верной делу Великой Октябрьской социалистической революции – главного события ХХ столетия, открывшего новую эпоху в истории человечества, эпоху освобождения труда от ига капитала.

В нынешних условиях, когда мировому капитализму удалось временно взять реванш и трудовой народ нашей страны вновь обречен на угнетение и унижение, важно помнить  великие достижения и уроки победы пролетарской революции и социалистического строительства в СССР.

Великий Октябрь принес украинскому народу, всем народам многонациональной России социальное и национальное освобождение. Благодаря победе социалистической революции народ Украины создал свое суверенное государство – Украинскую Советскую Социалистическую Республику. Вместе с РСФСР, Белорусской ССР и советскими республиками Закавказья Украинская ССР стала основателем в 1922 году Союза Советских Социалистических Республик.

В составе Союза ССР Украина, благодаря самоотверженному труду народа, руководимого Коммунистической партией, в исторически короткий срок превратилась в  высокоразвитую страну с могучей индустрией, коллективным сельским хозяйством, передовой наукой, самобытной культурой. Уже в 60-е годы ХХ столетия Украинская ССР по большинству экономических показателей входила в десятку наиболее развитых стран мира. Еще в довоенные годы из жизни советских людей были искоренены безработица, нищета, неграмотность, эпидемии, массовая беспризорность детей, проституция, вынужденная эмиграция.

Пример Советской Украины убедительно подтверждает, что социализм, как первая фаза новой общественной формации – коммунизма, избавляет от унизительной эксплуатации человека человеком, создает возможности для раскрытия способностей каждого гражданина и его гармоничного развития, реализации жизненных интересов, овладения высотами науки и культуры. В советской стране не просто провозглашались, а реально гарантировались всем гражданам равные права на труд и отдых, на образование и охрану здоровья, на жилье, обеспеченную старость и социальную защиту, на участие в управлении государством.

В стране утвердилась новая социалистическая  цивилизация, в основе которой – присущие этому строю коллективистские и гуманистические начала – солидарность и взаимопомощь, высокая нравственность и духовность, уважительное отношение к личности, ко всем нациям и народностям, доброта и справедливость.

Историческим опытом на примере Советской страны убедительно подтверждена жизненная сила ленинской национальной политики. Важнейший ее принцип – пролетарский интернационализм, выражающий общие потребности и интересы трудящихся независимо от национальной принадлежности, стал основой формирования новой исторической общности – советского народа, составной частью которой являлся и народ Украины. Уникальная братская дружба народов СССР стала мощным стимулом социального прогресса.

Именно при социализме Советским государством, руководимым Коммунистической партией, была решена важнейшая историческая задача: украинские земли объединены в современных границах. Свидетельством высокого авторитета Советской Украины в мире, признанием ее суверенной государственности и влияния на международной арене, значительного вклада в победу над фашизмом стало участие Украинской Советской Социалистической Республики в качестве учредителя и активного субъекта Организации Объединенных Наций.

В результате Великой Октябрьской социалистической революции в стране была установлена власть трудящихся в форме диктатуры пролетариата, а Коммунистическая партия стала правящей. Именно власть пролетариата,  пришедшая на смену диктатуре буржуазии и выражавшая волю большинства трудового народа, позволила подавить сопротивление развязавшего гражданскую войну эксплуататорского меньшинства, чьи интересы в Украине выражали Центральная Рада, другие буржуазно-националистические правительства, и дать отпор вооруженной интервенции иностранных империалистических государств. Диктатура пролетариата обеспечила тесный союз рабочего класса с крестьянством, утверждение более высокого, по сравнению с капитализмом, типа общественной организации  труда и жизни на социалистических началах.

Строительство социализма в нашей стране осуществлялось в условиях ожесточенной классовой борьбы, враждебного капиталистического окружения и доставшейся от царизма  экономической и культурной отсталости. Колоссальные разрушения и гибель миллионов людей в годы Первой мировой и гражданской войн, иностранной вооруженной интервенции, а затем тяжелейшей в истории человечества Великой Отечественной войны, необходимость отвлечения значительных средств для нужд обороны в связи с постоянной угрозой империалистической агрессии – все это серьезно сдерживало рост благосостояния народа. Поэтому разрыв в уровне потребления населения СССР и наиболее богатых капиталистических стран хотя и сокращался, но преодолеть его до конца не удалось.

На судьбах социалистического строительства в СССР пагубно сказались забвение уроков классовой борьбы, отступления от принципов социализма, медлительность в совершенствовании управления политическими и социально-экономическими процессами, проявления волюнтаризма и субъективизма.

Был ослаблен контроль за соблюдением ленинских норм и основополагающих принципов партийной жизни – демократического централизма и коллективности  руководства. Это вело к засорению партийных рядов безыдейными карьеристами, приверженцами буржуазной идеологии и морали, к перерождению части руководящих кадров, отрыву их от трудящихся, а в итоге – к извращению принципов социализма. КПСС по своей инициативе осудила негативные явления, противоречившие его сущности, преодолевала их последствия.

Уроком должно послужить и то, что в 1960-1980-е годы не были приняты достаточные меры  для пресечения подрывной деятельности империалистических государств и их агентуры в СССР. Недооценивалась опасность буржуазного, особенно украинского, национализма. Направляемые и поддерживаемые спецслужбами империалистических государств эти силы развернули в конце 80-х – начале 90-х годов ХХ столетия открытую деятельность по ликвидации Советской власти на Украине и развалу Союза ССР, отрыву Украины от России, что было одной из главных целей империализма.

Этому способствовал приход к руководству КПСС и Советским государством псевдореформаторов-перерожденцев и капитулянтов. Под прикрытием  демагогических лозунгов о "совершенствовании социализма”, "новом мышлении”, они разрушали экономические основы и политическую систему СССР, прежде всего ее стержень – Коммунистическую партию. Компрометировались  идеологические и духовные ценности социализма, сдавались завоеванные  советским народом передовые позиции в мире. Разрушительную роль сыграли проявления так называемого «суверен-коммунизма».

Поддерживаемые и направляемые извне антикоммунистические, национал-экстремистские силы совершили в августе 1991 года переворот, который открыл путь к развалу Советского Союза и возврату капитализма. Первым шагом контрреволюционных сил, дорвавшихся до власти, был противозаконный запрет деятельности КПСС и коммунистических партий союзных республик. В атмосфере антисоциалистического психоза выходцами из компартийной номенклатуры, переметнувшимися на сторону национал–экстремистских сил, была незаконно запрещена и Компартия Украины.

Эти события, обернувшиеся трагедией для нашего народа и страны, стали тяжелым уроком истории. Революция должна уметь защищаться! – завещал В.И. Ленин. Коммунисты и все сторонники социализма не имеют права этого забывать.

Знамя борьбы за социализм подняла образованная в июне 1993 года с принципиально новым статусом и зарегистрированная в октябре того же года Коммунистическая партия Украины. В результате длительной, упорной борьбы коммунистам удалось добиться признания Конституционным Судом Украины указов Президиума Верховного Совета Украины о запрещении деятельности Компартии неконституционными. Это явилось важной победой сторонников коммунистической идеи, всех  прогрессивных сил страны. После объединенного съезда (май 2002 года) Компартия Украины действует на законных основаниях не только как наследница идей и традиций Компартии, образованной в июле 1918 года и зарегистрированной Министерством юстиции Украины в июле 1991 года, но и как ее правопреемница.

Важнейший общий урок из пройденного Компартией Украины исторического пути состоит в том, что борьба за социализм может быть успешной только тогда, когда партия прочно стоит на четких классовых позициях, неуклонно руководствуется марксистско-ленинской теорией, творчески развивает ее, сохраняет в чистоте и высокой боевитости свои ряды, когда в ней строго соблюдаются ленинские нормы и принципы внутрипартийной жизни, укрепляются связи с массами, а народ видит в партии свой авангард, когда партия решительно борется с происками классовых врагов, своевременно и адекватно реагирует на вызовы времени.

И напротив – забвение этого обрекает партию на поражение.

Украинское общество после антисоциалистического переворота

В результате реставрации капитализма Украина отброшена в своем развитии на многие десятилетия назад, превращена в ресурсно-сырьевой придаток капиталистического мира, рынок сбыта производимой продукции и отходов западных технологий, в вымирающую страну.

Господствующие позиции в ее экономике, в системе государственной власти, информационном пространстве – во всех сферах жизни захватил класс эксплуататоров – буржуазия. Это и определяет характер утвердившегося в нашей стране общественно-политического строя.

Ликвидирована власть трудящихся. Уничтожена основа социалистических производственных отношений – общественная  собственность на средства производства. Созданные трудом нескольких поколений советских людей богатства присвоены олигархическими кланами, ведущими между собой ожесточенную борьбу за власть, за передел  собственности и рынков сбыта.

На базе частной собственности на средства производства возрождена эксплуатация человека человеком. Демонтированы подлинно человеческие коллективистские устои общественной жизни.

Разрушена система государственного планирования и контроля.

Подорваны сложившиеся за многие годы взаимовыгодные хозяйственные, научные, социальные, духовные и иные связи с Российской Федерацией, другими бывшими союзными республиками. Это привело к свертыванию производства в жизненно важных отраслях отечественной экономики, к росту массовой безработицы, усилению эмиграционных процессов.

Величайшей трагедией для нашего народа обернулись разрушение социальной сферы, деградация одних из лучших в мире систем образования, здравоохранения, социального обеспечения, беспрецедентное имущественное расслоение общества, обнищание миллионов людей, отброшенных за черту выживания.

Непосильный труд, неудовлетворительные условия на производстве, высокий травматизм, низкокачественное питание – все это подрывает здоровье народа, ставит под угрозу его генофонд. Национальным бедствием стали алкоголизм и наркомания. Угрожающих масштабов достигли эпидемии туберкулеза и СПИДа, разгул преступности, детская беспризорность.

Сегодня, как и в начале минувшего века, когда принималась первая программа ленинской партии, вновь актуальной становится задача спасения народа Украины от физического вымирания, интеллектуального и нравственного вырождения.

Украинское общество поражено всеохватывающим системным кризисом, тотальной коррумпированностью властных структур, переживает глубокий упадок. На голодном финансовом пайке находятся образование, наука, здравоохранение, книгоиздание, кинематограф, музейное и библиотечное дело. Коммерциализация учреждений культуры сделала их услуги недоступными для подавляющего большинства населения. Через так называемую «массовую» культуру в обществе насаждаются индивидуализм и вседозволенность, насилие и распущенность, культивируются бездуховность и безнравственность, приспособленчество. Утрачивают свою ценность такие понятия, как честь, совесть, достоинство. Люди перестают доверять друг другу. Превозносится культ наживы. Героизируются предательство, коллаборационизм. Из сознания народа вытравливаются коллективистская психология и гуманистическая мораль, интернационалистские убеждения, память о героическом прошлом, о величии подвига советского народа в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.

В качестве идеологического стержня и «национальной идеи» обществу навязывается украинский буржуазный национализм, взращенный на антикоммунизме и антисоветизме фашистского толка,  русофобии и других формах ксенофобии.  Как показала реальность давних и последних лет, национализм не может быть ни  созидательным, ни консолидирующим фактором.  Его насаждение раскалывает страну и ведет к фашистской диктатуре.

Реставрация капитализма привела к радикальным негативным изменениям социально-классовой структуры украинского общества.

Сформировавшийся в Украине класс буржуазии отличается безмерной алчностью и эгоизмом, преступными способами и средствами обогащения, пренебрежением к интересам страны и народа, пресмыкательством перед иностранным капиталом и западным образом жизни. Нынешнее украинское государство, как и любое буржуазное государство, по определению К. Маркса, является комитетом,  управляющим общими делами всего класса буржуазии. Все ветви и институты нынешней государственной власти служат интересам эксплуататоров.

В связи с разрушением в ходе буржуазных реформ социалистического производства в Украине не только значительно сократилась численность рабочего класса, особенно в крупных отраслях материального производства, но и происходит его деклассирование. Буржуазия и ее власть прибегают к подкупу рабочих, насаждают в их среде профессиональную разобщенность, с помощью различных средств воздействия пытаются убедить массы в том, что они заботятся о народе. Именно поэтому трудящиеся в который раз поддаются лживой пропаганде и голосуют на выборах за "хороших” новых хозяев и их прислужников.

Несмотря на огромные потери, понесенные в результате реставрации капитализма, рабочий класс потенциально остается ведущей силой эксплуатируемых масс, способной подняться на борьбу против системы угнетения. Коренные интересы рабочего класса Украины, состоящие в том, чтобы устранить власть капитала, вернуть страну на социалистический путь развития, покончить с эксплуатацией человека человеком, нищетой и бесправием, совпадают с интересами всех людей труда, насущными потребностями развития всего нашего общества.

Поэтому и в нынешних условиях Коммунистическая партия считает рабочий класс своей основной социальной базой и привлекает в свои ряды его передовых представителей. Наряду с этим партия отбирает в свой состав активных, разделяющих идеи социализма, представителей крестьянства, интеллигенции, других людей наемного труда.

Для того, чтобы рабочий класс  превратился в мощную революционную силу, снова стал  революционным классом, партия видит свою важнейшую задачу в развитии рабочего движения, повышении классового сознания и организации борьбы пролетариата за социализм.

После 1991 года трагичной стала и судьба украинского крестьянства. Разрушение колхозно-совхозной системы и передача земли в частную собственность,  уничтожение социальной инфраструктуры на селе, отстранение государства от решения проблем аграрного сектора привели к фактической ликвидации высокоэффективного, основанного на социалистических началах сельскохозяйственного производства, полной деградации сельского хозяйства страны. Сотни тысяч гектаров сельскохозяйственных угодий захвачены новыми латифундистами. Вчерашние колхозники и рабочие совхозов превратились в батраков или, не находя работы, влачат жалкое существование на мизерный доход от  индивидуальных хозяйств и  сдачи в  аренду земельных паев, либо покидают свои села в поисках средств для жизни. С карты Украины исчезли сотни сельских населенных пунктов.

В результате хищнической эксплуатации уникальные украинские земли теряют плодородие. Значительно сократилось производство сельскохозяйственной продукции. Все большую часть продовольствия, в том числе вредного для здоровья,  Украина завозит из-за рубежа, утрачивая свою продовольственную безопасность.

Защиту интересов трудового крестьянства, спасение  украинского села, прежде всего пресечение грабительской скупки пахотных земель, партия считает важнейшей, неотложной  задачей.

Партия озабочена судьбами отечественной интеллигенции. В годы так называемой «перестройки» часть ее  поддалась антикоммунистической пропаганде, приняла участие в демонтаже основ социализма. Столкнувшись с реалиями капитализма, оказавшись жестоко эксплуатируемыми, нищенски оплачиваемыми или вообще потеряв работу, большинство работников умственного труда отошли от общественно-политической деятельности, замкнулись в себе. Многие ученые, специалисты высокой квалификации, деятели искусства, не находя в собственной стране применения своим знаниям, способностям и талантам, вынуждены эмигрировать, искать лучшей доли за рубежом.

Коммунистическая партия,  учитывая резкое возрастание в современном мире значения знаний, научных достижений и обусловленное этим повышение роли интеллигенции, считает своим долгом помочь людям умственного труда освободиться от иллюзий либерализма, осознать, что способности и жизненные интересы интеллигенции могут быть реализованы, как показала история, только в борьбе совместно с рабочим классом и трудовым крестьянством за отстранение буржуазии от власти, за социализм.

В условиях развала социалистической экономики широко развилось частное, в том числе мелкое предпринимательство. Это позволило обеспечить работой миллионы людей. Учитывая отечественный опыт прошлого и современный опыт таких стран, как Китайская Народная Республика, Компартия Украины поддерживает предпринимательство, исключающее эксплуатацию наемного труда. При этом партия принимает во внимание двойственную природу мелких и средних предпринимателей – они и труженики, и собственники. Это обусловливает их колебания между поддержкой крупной буржуазии и пролетариата, порождает мелкобуржуазную психологию и стихию, которая объективно служит базой сохранения и постоянного воспроизведения капиталистических отношений.

Коммунисты видят свою задачу в разъяснении этим слоям того, что у абсолютного большинства из них нет перспективы, – крупный капитал и конкуренты разорят их.

Большое значение партия придает усилению работы среди молодежи, прежде всего среди студенчества. Их мировоззрение формируется  в условиях антикоммунистической экспансии, циничного использования в эгоистических интересах капиталистических сил политической неопытности и наивности молодежи. Поэтому партия придает важнейшее значение тому, чтобы с активным участием комсомола, ветеранов, ученых, стоящих на социалистических позициях, помочь молодым людям освободиться от навязываемых им антикоммунистических стереотипов. Жизненно важно разъяснять молодежи пагубность буржуазных ценностей и морали, приобщать ее к борьбе вместе с пролетариями города и села за достойное будущее. Поддержка и помощь комсомолу в этой работе – долг коммунистов.

Как и всегда, предметом особой заботы партии остаются ветераны – представители поколения, которое создавало, строило, защищало нашу страну, подняло ее к вершинам прогресса, а сегодня, в условиях господства буржуазии, капитал сделал ветеранов самыми обездоленными членами общества.

Чем больше укрепляется господство буржуазии, тем сильнее нарастают  в украинском обществе глубокие  противоречия и острые конфликты – политические, экономические, социальные, идеологические, религиозные. В интересах народа они могут быть разрешены только с ликвидацией капитализма и переходом к социализму. В нынешних условиях все острее проявляется противоречие между трудом и капиталом, между основной массой обездоленного народа и эксплуатирующим его меньшинством. Это объективно ведет к вызреванию революционной ситуации. Но ее субъективный фактор – сознательность пролетарских масс, их организованная борьба против капитала – созревает медленно. Партия считает своей обязанностью помочь народным массам осознать как антинародную сущность  политики сменяющих друг друга у власти буржуазных кланов и их правительств, так и тщетность разобщенных, политически неорганизованных  попыток эксплуатируемых масс противостоять господству капитала.

Исторический опыт свидетельствует: наступление революционной ситуации напрямую связано с  внесением в стихийную борьбу трудящихся против буржуазии пролетарской сознательности и организованности, с объединением в этой борьбе всех эксплуатируемых вокруг рабочего класса и его авангарда – марксистско-ленинской партии. В этом Коммунистическая  партия Украины видит свое призвание и важнейшую задачу.

Партия в борьбе за социализм

Главными целями Компартии Украины, как последовательно оппозиционной буржуазному режиму политической силы, были и остаются завоевание власти трудящимися, построение в Украине социализма, восстановление союза братских народов, объединение их в едином социалистическом союзном государстве.

Во всей практической деятельности Компартия исходит из того, что в современных условиях, как и в предоктябрьский (1917 год) период, нельзя идти вперед, не делая, говоря словами В.И. Ленина, шагов к социализму.

Компартия исходит из того, что в сложившихся к настоящему времени в Украине в результате капиталистической  реставрации социально-экономических условиях переход к социализму не может быть одномоментным актом. На этом пути предстоит пройти несколько этапов, преодолеть большие трудности.

Осуществление задач первого этапа должно расчистить путь для  качественного, революционного  скачка в развитии общества к социализму и завершиться завоеванием власти в стране трудящимися. Содержание  задач на этом этапе неизбежно носит общедемократический характер. Выведение страны из глубокого кризиса, решение острых социально-экономических и других проблем должно осуществляться в интересах трудящихся. Только путем организованного протестного движения они смогут добиться улучшения своего положения.

Развертывая борьбу против политики "шоковой терапии”, так называемых "либеральных реформ”, навязываемых международным финансовым капиталом, Компартия предлагает развернутую программу-минимум реформирования всей системы общественных  отношений в интересах трудящихся с учетом сложившихся в Украине реалий.

В политической сфере Компартия решительно выступает против сползания правящего режима к авторитаризму, подчинения государственной политики диктату криминально-олигархических кланов и зарубежных финансовых кругов.

Конкретными задачами в этой сфере являются:

- упразднение института президентства, утверждение демократических основ государственной и общественной жизни;

- пересмотр избирательного законодательства в целях обеспечения соответствующего удельному весу в составе населения представительства в Верховной Раде Украины, органах местного самоуправления рабочих, крестьян, интеллигенции, женщин, молодежи;

- введение практики отзыва избирателями депутатов всех уровней и судей, не оправдавших доверия трудящихся;

- переход к выборности судей низового звена непосредственно гражданами соответствующих территорий;

- наполнение реальным содержанием и надлежащее финансовое обеспечение регионального и местного самоуправления;

- введение в стране системы народного контроля;

- создание советов трудовых коллективов, наделенных полномочиями для осуществления контроля за хозяйственной деятельностью предприятий;

- подавление коррупции и организованной преступности, прежде всего в высших эшелонах власти;

- ликвидация льгот и привилегий для чиновничества.

Решительно выступая против любых проявлений сепаратизма, Компартия придает важное значение учету специфики различных регионов страны, обусловленной их историческим прошлым, этническим составом населения, традициями и другими обстоятельствами, не исключая возможности перехода к федеративному устройству Украины при прочных конституционных гарантиях единства страны.

Выдвигая лозунг "Вся власть Советам депутатов трудящихся”, как важнейшую цель своей борьбы, коммунисты подтверждают готовность и открытость к сотрудничеству с другими прогрессивными общественными силами.

В сфере экономической политики Компартия считает основными следующие направления:

- восстановление в полном объеме жизненно необходимых функций государства – планирования, регулирования, координации и контроля, модернизацию народного хозяйства с опорой на внутренние инвестиции, инновационные технологии;

- создание мощного, конкурентоспособного на мировых рынках государственного сектора экономики, прежде всего возвращение в кратчайшие сроки в общенародную собственность имеющих стратегическое значение предприятий базовых отраслей промышленности: топливно-энергетического комплекса, металлургии, машиностроения, военно-промышленного комплекса, высокодоходных производств в других отраслях, а также транспорта, систем связи и инфраструктуры;

- установление общественного контроля над экономикой с тем, чтобы вывести все ее сферы из тени, предотвратить спекуляции, монопольные сговоры, остановить инфляцию, стихийный рост цен и тарифов;

- разработку и осуществление конкретных программ модернизации отраслей отечественной экономики, перевода их на современную технологическую базу, прогрессивное изменение отраслевой структуры,  повышение эффективности;

- существенное увеличение государственных вложений в развитие науки, образования, культуры, здравоохранения;

- достижение энергетической независимости отечественной экономики за счет увеличения выработки собственных энергоресурсов, в том числе за счет наращивания добычи и переработки угля, что имеет для нашей страны особое, в том числе  социальное, значение, использования возобновляемых источников энергии (ветра, солнца, приливов-отливов), внедрения энергосберегающих технологий;

- введение государственной монополии на производство и реализацию ликеро-водочных напитков и табачных изделий;

- недопустимость превращения земель сельскохозяйственного назначения в предмет купли и продажи, неукоснительное соблюдение положения Конституции Украины о том, что земля является основным национальным богатством, объектом права собственности Украинского народа и находится под особой защитой государства. Земля, воды, леса, недра, полезные ископаемые и прочие природные ресурсы не могут находиться в частной собственности – такова незыблемая позиция Компартии;

- разработку и реализацию комплексной, рассчитанной на 10–15 лет, программы развития агропромышленного комплекса, воссоздание крупного, основанного на добровольных кооперативных началах высокоразвитого сельско­хозяйственного производства, поддержку агропредприятий с государственной формой собственности;

- защиту и реабилитацию традиционной среды обитания человека;

- преодоление последствий разрушения жилищно-коммунального хозяйства;

- создание современной коммуникационной инфраструктуры;

- прекращение антигосударственной практики получения кредитов международных финансовых и транснациональных банковских организаций на условиях, которые носят дискриминационный характер, ограничивают суверенитет Украины;

- возврат в страну капиталов, хранящихся в иностранных банках и недопущение незаконного вывоза капитала за рубеж;

- создание эффективного государственного банковского и инвестиционного сектора,  обеспечение стабильного курса национальной денежной единицы.

В социальной сфере Компартия направляет протестную борьбу на ликвидацию бедности, реализацию права на труд и достойную жизнь, установление социальной справедливости.

Первостепенное значение партия придает:

- обеспечению полной занятости экономически активного населения, безопасных производственных условий и достойной оплаты труда;

- установлению реального прожиточного минимума и обеспечению не ниже этого уровня пенсий и ми­нимальной ставки почасовой оплаты труда;

- введению системы прогрессивного налогообложения и государственного регулирования цен, осуществлению комплекса мер, направленных на справедливое перераспределение доходов в целях преодоления бедности и противоестественного имущественного неравенства,  установлению уголовной ответственности за спекуляцию;

- обеспечению бесплатного, равного для всех доступа к медицинским услугам, к среднему и высшему образованию;

- государственному финансированию строительства социального жилья для малообеспеченных граждан, молодых семей;

- обеспечению ученых достойной заработной платой и всем необходимым для научно-исследовательской работы;

- созданию системы надежных гарантий социального страхования, социальной защиты материнства и детства, людей с ограниченными физическими возможностями;

- разработке и реализации государственных программ, направленных на стимулирование рождаемости, укрепление физического и морального здоровья населения;

- восстановлению системы государственных учреждений отдыха, оздоровления и творческого развития детей, государственной защиты и поддержки детей-сирот, детей-инвалидов и детей из многодетных и неблагополучных семей;

- обеспечению граждан достойной пенсией в зависимости от трудового стажа, недопущению уравниловки и нарушения принципа справедливости при назначении пенсий;

- установлению и строгому соблюдению стандартов экологической безопасности, усилению государственной защиты людей, пострадавших вследствие аварии на ЧАЭС, жителей неблагополучных территорий;

- надлежащему государственному финансированию ликвидации последствий техногенных катастроф и стихийных бедствий;

- радикальному изменению отношения государства к развитию социальной сферы, особенно на селе, сохранению существующей сети государственных и коммунальных учреждений здравоохранения и образования;

- полной компенсации вкладов населения в  учреждениях Сбербанка с учетом их реальной стоимости на 1 января 1992 года.

Коммунисты будут и впредь решительно противодействовать любым попыткам внести в действующее законодательство изменения, ухудшающие положение трудового народа Украины, – повысить пенсионный возраст, увеличить продолжительность рабочей недели, сделать возможным принудительное выселе­ние из жилых помещений, в том числе за несвоевременную оплату жилищно-коммунальных услуг.

В духовной сфере Компартия выступает за:

- разработку и проведение молодежной политики, направленной на самореализацию личности, обеспечение всем молодым людям равных условий для образования, получения специальности, трудоустройства, участия в управлении делами государства и общества;

- создание эффективной государственной системы воспитания и образования детей и юношества;

- осуществление эффективных государственных мер в защиту и сохранение памятников истории и культуры, пресечения фактов вандализма в отношении памятников В.И. Ленину, другим выдающимся деятелям и историческим со­бытиям в жизни нашего народа;

- ужесточение наказания за распространение наркотиков, торговлю людьми, организацию проституции, пропаганду порнографии, насилия.

Коммунисты последовательно противодействуют духовному и моральному растлению молодежи, коммерциализации культуры, насаждению аморальности, пошлости и цинизма, национал-шовинизма и любых форм ксенофобии, фальсификации истории, умалению героических ратных и трудовых подвигов нашего народа, попыткам реабилитации и пропаганды, в том числе в научных учреждениях, общеобразовательных и высших учебных заведениях, идеологии фашизма и неонацизма, возведению предательства в геройство, разгулу антикоммунизма и антисоветизма. Компартия требует запрещения неонацистских организаций, появившихся в Украине, установления уголовного наказания за любые проявления фашизма.

С установлением власти трудового народа борьба за социализм вступит во второй этап. Его содержанием станет преодоление последствий капиталистической реставрации, воссоздание и упрочение основ социалистического общества.

На этом этапе необходимо восстановить общественную собственность на основные средства производства и плановую систему ведения народного хозяйства, возродить действие социалистического принципа распределения "От каждого – по способностям, каждому – по труду”. При этом будет учтен исторический опыт социалистических преобразований в годы Советской власти, в частности ленинской новой экономической политики, использованы  такие механизмы и формы организации общественной жизни, которые позволят в полной мере реализовать гуманистический потенциал социализма, создать надежные гарантии от его деформаций.

Конкретные пути и формы осуществления социалистических преобразований будут определяться складывающейся ситуацией. Партия заинтересована в том, чтобы социалистическая революция была осуществлена и власть трудящихся установлена мирно – путем политического и морального давления на буржуазную власть, через демократическое волеизъявление народа. Как показал исторический опыт, это возможно, если протестное движение объединяет широчайшие массы, является организованным и активным. Но история свидетельствует также о том, что революционные силы должны быть готовы и к иным вариантам развития событий, которые могут потребовать адекватных, предусмотренных Конституцией Украины и Всеобщей Декларацией прав человека мер противодействия насильственным действиям антинародных сил.

Коммунисты отдают себе отчет в том, что было бы утопией пытаться во всем реанимировать систему социально-экономических отношений, которая существовала ранее в других условиях, при иных принципах и уровне организации производства и распределения, иной социально-классовой структуре общества, ином уровне общественного сознания.

Компартия учитывает, что пока господствует частная собственность на основные средства и орудия производства, на землю и сырье, до тех пор сохраняется экономическая основа капитализма. Упразднение частной собственности на средства производства – непременное условие полной победы социализма. Эта задача, как и преодоление экономической многоукладности переходного общества, будет решаться по мере вызревания необходимых для этого объективных предпосылок, путями, соответствующими конкретной обстановке. При этом речь не идет о личной (индивидуальной) собственности, добытой честным трудом.

Ориентиром для партии в решении таких вопросов служит принципиальное указание классиков марксизма: "…Частная собственность есть форма общения, необходимая на известной ступени развития производительных сил… эта форма общения до тех пор не может быть уничтожена, до тех пор является необходимым условием для производства непосредственной материальной жизни, – пока не созданы производительные силы, для которых частная собственность становится стесняющими оковами”.

Определяющим в этом процессе будет всестороннее развитие производительных сил, выдвижение во главу угла в непосредственном процессе производства умственного труда, интеллектуализация труда физического. А это в свою очередь будет существенно влиять на производственные отношения, прежде всего на отношения собственности. На все её элементы – владение, пользование, распоряжение – постепенно будет распространяться общественный характер, что будет способствовать преодолению отчуждения людей от собственности, управления производством. Получат развитие все формы общественной собственности – общенародная, коллективная (групповая), личная (индивидуальная). Товарно-денежные отношения на основе достижений технического прогресса, электронно-вычислительной техники, компьютеризации будут постепенно заменяться новыми формами обращения, платежа, накопления, исключающими коррупцию, всевозможные махинации. А это будет способствовать усовершенствованию планирования, приданию ему оперативности и гибкости.

На основе  принципов  социализма, восстановления роли и расширения объемов общественных фондов потребления будет обеспечиваться реальное социальное  равенство. Под ним коммунисты понимают действительно равное общественное положение граждан страны, а никоим образом не равенство физических и духовных способностей отдельных личностей. Только социалистическое государство гарантирует всем гражданам равные правовые условия для развития их способностей. Такое понимание социального равенства, основанного на  равном отношении всех членов общества к владению средствами производства, исключает как уравниловку, так и иждивенчество, предполагает создание необходимых условий для обеспечения подлинного соревнования умов и талантов, реализации многообразных позиций и жизненных установок людей.

Компартия исходит из ленинских заветов о необходимости соединения борьбы за демократию с борьбой за социалистическую революцию, подчиняя первую второй. Она будет добиваться наполнения провозглашенных в буржуазной Конституции Украины прав и свобод человека и гражданина реальным содержанием и гарантиями. Это особенно важно также потому, что буржуазия и ее прислужники лицемерно используют лозунги "демократии”, "прав человека”, "свободы слова” и т.п. для наступления на права и свободы граждан и как оружие в борьбе против социализма.

Компартия решительно отвергает любые попытки навязать обществу национал-шовинистическую идеологию, составляющую идейную основу фашизма, идеи национальной исключительности и неприязни к другим нациям и народностям.

Партия выступает против дискриминации по языковому признаку, за всестороннее развитие украинского языка и культуры, за придание статуса государственного русскому языку, который для большинства граждан страны  является родным или языком повседневного пользования, общепринятым языком межнационального общения, за дальнейшее развитие украинско-русского двуязычия, исторически сложившегося в нашей стране. Коммунисты – за обеспечение для  всех национальных и языковых групп предусмотренного Конституцией и международными обязательствами Украины права свободно пользоваться родным языком, права родителей выбирать язык обучения детей.

Партия добивается строгого соблюдения конституционных положений о свободе мировоззрения и вероисповедания, об отделении церкви и религиозных организаций от государства, а школы – от церкви. Никакая религия не может быть признана государством в качестве обязательной. Будучи сторонниками диалектико-материалистического мировоззрения, научного атеизма, коммунисты с уважением относятся к убеждениям и чувствам верующих. Выступая против использования антикоммунистическими силами церкви в политических целях, а также против насаждаемых из-за рубежа псевдорелигиозных течений, деятельность которых направлена на разжигание межконфессиональной и межнациональной вражды, партия видит свою задачу в сплочении всех трудящихся, независимо от их мировоззрения, на борьбу за социальную справедливость и достойную жизнь на земле, а не в загробном мире.

Подход Компартии к проблемам национальной политики, языка, культуры, межконфессиональных отношений основывается на признании приоритета прав личности и необходимости защиты интересов общества.

Партия считает необходимым заменить символику Украины, текст и музыку ее Государственного гимна.

Характеристики социализма в его новом качестве будут корректироваться и уточняться, но суть его остается неизменнойэто строй, основанный на общественной собственности на средства производства и полновластии трудящихся,  ориентированный на создание для каждого человека социально равных возможностей, формирование всесторонне и гармонически развитой личности.

На последующих этапах социалистические преобразования будут происходить на собственной основе социализма и направляться  на  утверждение коммунистических отношений и духовных ценностей, содержание которых будет определяться  принципом "Каждый – по способностям, каждому – по потребностям”. Так социализм в процессе естественного развития будет постепенно перерастать в коммунизм.

Построение коммунистического общества как ассоциации, в которой свободное развитие каждого является условием свободного  развития всех, – высшая цель Компартии. Жизнь покажет,  в каких конкретных формах и в какие исторические сроки будет происходить становление коммунизма. Партия осознает необходимость глубокой теоретической разработки конкретных проблем, связанных с переходом к коммунизму, и приглашает к этой работе ученых, всех сознательных граждан.

Украина в современном мире

После антисоциалистического переворота Украина, как и другие бывшие советские республики, оказалась втянутой в мировую капиталистическую систему, антигуманная сущность которой в полной мере проявилась  в судьбах миллионов украинских граждан.

На мировой арене ужесточается классовая борьба, продолжается исторический спор между капитализмом и социализмом.

Несмотря на реставрацию капиталистических отношений на постсоветском пространстве и в странах Центральной и Восточной Европы, достижение в небольшой группе развитых капиталистических государств  сравнительно высокого уровня потребления для части населения за счет хищнической эксплуатации  человеческих и природных  ресурсов планеты, финансовых спекуляций и новых изощренных методов колонизации, капитализм оказался неспособным решить ни одной из острейших проблем, стоящих перед человечеством. Он не смог покончить с периодическими кризисами, безработицей, катастрофическим углублением пропасти между горсткой богатых стран и большинством других, бедных государств, исключить войну из жизни общества, прекратить безудержную эксплуатацию человека и ресурсов природы, чреватую экологическими катастрофами, губительными последствиями для будущих поколений.

Объективные процессы интернационализации в современном обществе используются для проведения политики империалистической глобализации, утверждения гегемонии Соединенных Штатов Америки, что  породило новые вызовы и угрозы миру и международной безопасности (терроризм, распространение оружия массового уничтожения, пиратство, наркобизнес, преступность с использованием Интернета,  торговля людьми и др.), поставило человечество перед опасностью межцивилизационных столкновений и самоуничтожения.

Происходящие в современном мире процессы с новой силой подтверждают верность ленинской характеристики империализма как высшей и последней стадии капитализма.

Качественно иной характер приобрели концентрация и вывоз капитала. Слияние в небывалых прежде масштабах банковского капитала с производственным привело к образованию мощных транснациональных финансово-промышленных корпораций и групп, охвативших, подобно гигантскому спруту, всю планету и ставших орудием сверхэксплуатации. Обостряется борьба за передел рынков, перераспределение сфер экономического и политического влияния, за контроль над энергетическими, продовольственными, водными и другими ресурсами планеты, путями их транспортировки.

Используя новейшие достижения в технике, технологии, информационной сфере, методы психологической экспансии, империализм не только целенаправленно зомбирует население планеты, насаждая потребительство, но и расширяет свое влияние посредством навязчивой рекламы и других методов психологического давления. Для достижения своих целей правящие круги США, других империалистических государств укрепляют военно-политические блоки, прибегают к вооруженной агрессии против независимых стран, перекройке сложившихся границ.

Мир по вине империалистов неоднократно оказывался на грани крупномасштабного столкновения, которое в нынешних условиях может обернуться всемирной термоядерной катастрофой. При этом в ход пускаются изощренные приемы – разжигание национализма, провоцирование так называемых "демократических”, "бархатных”, "цветных” "революций”, насаждение в суверенных государствах угодных неоколонизаторам  марионеточных режимов.

Развитие событий в мире дает все новые  свидетельства тому, что современная эпоха по-прежнему остается эпохой перехода от капитализма к социализму. Только победа социализма позволит человечеству преодолеть противоречия, органически присущие капиталистическому миру.

Развитие производительных сил, как и предвидели классики марксизма-ленинизма, закономерно вызывает "социализацию” производственных отношений в условиях капиталистической экономики. Это неразрывно связано с переходом от индустриальных к постиндустриальным технологиям, широким применением информатики,  автоматизированных производств. Жизненной необходимостью становится коренное изменение характера производительного труда, последовательное превращение его в труд преимущественно интеллектуальный, что в полной мере присуще социалистической стадии развития общества. Все более острыми и трудноразрешимыми, а в условиях присущего капитализму хищнического использования природы фактически неразрешимыми  становятся проблемы, связанные с использованием природных ресурсов.

Свидетельством неразрешимости противоречий капитализма, краха неолибералистских теорий экономического развития, исторической обреченности мировой капиталистической экономики и несостоятельности однополярной модели мира являются периодически вспыхивающие финансовые и экономические кризисы.

В настоящее время капитализм вступил в четвертый этап общего кризиса как общественной системы. Первый этап был вызван победой Великой Октябрьской социалистической революции, второй – образованием мировой системы социализма, третий – развалом колониальной системы империализма. Нынешний этап характеризуется резким обострением всех противоречий капитализма, утратой им исторической перспективы и стремлением мировой буржуазии повернуть вспять развитие общества.

Ввиду важного стратегического положения в центре Европы Украина остается объектом пристального внимания и постоянного хищнического империалистического воздействия со стороны основных субъектов геополитического противостояния, стремящихся сохранить ее в орбите своего влияния, превратить в антироссийский плацдарм.  Под их давлением Украина лишилась третьего по мощности в мире потенциала ядерного оружия, не получив реальных международно-правовых гарантий своей безопасности. Ее Вооруженные Силы ослаблены.

Важнейшей  задачей партия  считает закрепление и последовательное соблюдение политического курса, исключающего членство Украины в НАТО, других агрессивных блоках. Это требует усиления  борьбы против опасных планов империалистических государств, деятельности агентов их влияния внутри нашей страны, против вовлечения Украины в провоцируемые агрессивными империалистическими блоками военные авантюры. Коммунисты выступают против активизации последышей коллаборационистов – фашистских пособников времен Великой Отечественной войны, за объединение на принципах интернациональной солидарности антиимпериалистических и антифашистских сил Европы и мира, защиту восточнославянского единства.

Непременными внешнеполитическими условиями выхода Украины из глубокого, всеохватывающего кризиса, сохранения ее государствен­ного суверенитета Компартия считает:

- проведение независимого внешнеполитического курса, подчиненного государственным интересам Украины;

- активную позицию относительно создания новой общеевропейской системы коллективной безопасности, которая охватывала бы все государства континента и способствовала преодолению конфронтационного мышления и блоковых подходов в межгосударственных отношениях;

- пересмотр неравноправных, ущемляющих интересы Украины международных соглашений, связанных с членством во Всемирной торговой организации, сотрудничеством с Международным валютным фондом и другими организациями;

- укрепление оборонного потенциала, поддержание его на  уровне, обеспечивающем высокую боеспособность отечественных Вооруженных Сил, надежную обороноспособность страны и  ее безопасность, усиление правовой и социальной защиты военнослужащих и членов их семей.

Коммунистическая партия считает принципиально недопустимым использование Вооруженных Сил при разрешении внутренних конфликтов, выступает за усиление общественного контроля за силовыми структурами.

С учетом этих обстоятельств Компартия подходит и к решению вопросов, связанных с возможным участием Украины в различных межгосударственных образованиях. На данном этапе интересам нашей страны более всего отвечают ее полноправное членство и активная позиция в Содружестве Независимых Государств, вхождение в Таможенный союз и Единое экономическое пространство с Российской Федерацией, Республикой Беларусь, Казахстаном.

Что касается программной цели Компартии – возрождения добровольного союза равноправных народов, объединения их в едином союзном государстве – Союзе Советских Республик, реализации воли большинства народа, выраженной на референдуме 17 марта 1991 года,   то, с учетом развития обстановки в мире и прежде всего на постсоветском пространстве, партия связывает ее достижение с восстановлением власти трудящихся и осуществлением социалистических преобразований в постсоветских странах, последовательным соблюдением ленинских принципов федерализма. На данном этапе главное – всемерное стимулирование интеграционных процессов на этом пространстве, обеспечение единых, согласованных действий коммунистов, пролетариев Украины, России, всех бывших союзных республик в борьбе против капитала, за социализм.

За объединение усилий  трудящихся в борьбе за социализм

Компартия Украины, организуя борьбу за революционное преобразование общества на социалистических началах, исходит из того, что революция, как отмечали еще К. Маркс и Ф. Энгельс,  не может быть совершена партией, она совершается  только народом. Непременными предпосылками этого являются усиление коммунистического влияния в среде рабочего класса, крестьянства, интеллигенции, среди молодежи и ветеранов, соединение классового и различных общественных движений в борьбе против капиталистической эксплуатации и буржуазных институтов, системы классового господства и угнетения.

Залог победы в этой борьбе партия видит в формировании единства действий всех прогрессивных сил на основе общности коренных интересов трудящихся, их политических и социальных целей. Необходимым условием этого является преодоление разобщенности в коммунистическом и рабочем движении, в среде левых сил, их  сплочение на общей антиимпериалистической основе. Партия считает своим долгом помочь трудящимся осознать пагубность влияния на судьбы нашей страны и ее народа деятельности буржуазных и соглашательских политических партий, в том числе  раскольнических,  псевдокоммунистических, создаваемых и финансируемых олигархическим капиталом, использующих в своих целях популярные среди народных масс лозунги социальной справедливости.

Актуальной задачей остается борьба против правого и левого оппортунизма, разоблачение авантюристов и провокаторов, действующих в коммунистическом и рабочем движении, бравирующих псевдореволюционной риторикой, зовущих неподготовленные массы "на баррикады”, что при отсутствии необходимых предпосылок может только скомпрометировать и ослабить левые силы, послужить укреплению антинародной власти.

Компартия придает важное значение укреплению и радикальному обновлению своего агитационно-пропагандистского арсенала на основе использования новейших достижений в области информационных технологий, совершенствованию форм и методов идеологической работы и наращиванию политического влияния на общественные процессы.

Действия партии в сложившейся политической обстановке направляются на решение следующих задач:

- усиление теоретической работы, прежде всего  разработки проблем переходного к социализму периода, путей и форм осуществления социалистической революции, сплочение вокруг партии ученых социалистической ориентации;

- целенаправленное ведение коммунистической пропаганды и агитации в среде рабочего класса с целью формирования его классового сознания и организации революционной борьбы за социализм;

- раскрытие преимуществ социализма, бесперспективности и антигуманности капиталистического строя, разоблачение антинародного характера правящего в Украине режима, опасности буржуазного национализма и антикоммунизма;

- содействие осознанию широкими массами трудового народа своих интересов, необходимости организованной борьбы за их реализацию и защиту, формирование чувства солидарности и оптимизма, веры в победу;

- обеспечение надлежащего представительства и активного участия Компартии во всех социально значимых для трудового народа сферах и событиях общественной жизни;

- противодействие субъективистскому пересмотру и искажению отечественной истории, воспитание у граждан интернационалистских убеждений;

- совершенствование контрпропагандистской деятельности как важного средства противодействия клеветническим нападкам классовых, идейных противников на нашу партию, на социализм.

Для решения указанных задач партия использует различные формы борьбы, прежде всего внепарламентской, включая массовые протесты, забастовки, акции гражданского неповиновения в защиту попранных прав и свобод и другие, допускаемые действующим законодательством и международными конвенциями.

Особое значение в современных условиях партия придает усилению своего влияния в массовых организациях трудящихся. Крайне важно, как указывал В.И. Ленин, вести "коммунистическую работу в профсоюзах”, ибо "иначе как через профсоюзы, через взаимодействие их с партией рабочего класса нигде в мире развитие пролетариата не шло и идти не могло”. Партийные организации будут рекомендовать к руководству профсоюзами и поддерживать умелых организаторов из числа коммунистов и беспартийных, пользующихся авторитетом в трудовых коллективах, способных активно бороться против произвола работодателей и чиновников в органах власти.

Парламентскую деятельность и участие в работе местных советов Компартия рассматривает как разновидность классовой борьбы, всецело подчиняя ее отстаиванию жизненных интересов трудящихся, публичной пропаганде политики партии, разъяснению  позиции по важнейшим вопросам государственной и общественной жизни, разоблачению антинародной сущности эксплуататорского строя, вовлечению масс в сознательную и организованную борьбу за социализм.

Непременными условиями модернизации, качественного улучшения своей деятельности партия считает:

- идейное и организационное укрепление своих рядов, повышение боевитости первичных партийных организаций, вовлечение в партию новых, сознательных, самоотверженных борцов за социализм, прежде всего из числа молодежи; заботу о ветеранах партии, использование их опыта;

- усиление влияния коммунистов в трудовых коллективах, учебных заведениях, по месту жительства;

- системную идейно-теоретическую подготовку, политическое самообразование партийцев, оказание им помощи в овладении эффективными методами политической борьбы в современных условиях, воспитание авторитетных, профессиональных партийных лидеров;

- радикализацию  партийной деятельности, развитие и усиление ее революционного характера, укрепление классовых основ оппозиционности буржуазному государству;

- неукоснительное соблюдение ленинских норм партийной жизни и принципов коллективности руководства; решительное пресечение любых действий, подрывающих боевитость партии, создающих угрозу раскола партийных рядов;

- демократизацию внутрипартийной жизни, утверждение атмосферы партийного товарищества и взаимопомощи, укрепление партийной дисциплины на основе неукоснительного соблюдения принципов демократического централизма;

- поддержание в чистоте морального облика коммунистов, усиление контроля со стороны партийных масс и их влияния на деятельность руководящих органов и партийных лидеров, недопущение проявлений мелкобуржуазности, фракционности, бюрократизации и вождизма.

Исторический опыт убеждает, что жизненная сила партии во многом определяется ее способностью вовремя вскрывать и исправлять ошибки, умело использовать критику и самокритику – испытанное оружие в борьбе с недостатками, болезненными явлениями, подрывающими здоровый организм партии, свидетельство серьезности и ответственности партии, пример воспитания и обучения класса, а затем и всей народной массы.

Основой нашей идеологии является марксистско-ленинское учение, его составные части – материалистическая философия, политическая экономия, научный коммунизм, обогащаемые теоретическими работами ученых-марксистов и практикой коммунистических и рабочих партий.

Творческое развитие марксизма-ленинизма и овладение каждым коммунистом, прежде всего руководящими кадрами, теорией и тактикой большевизма – важнейшее условие повышения влияния нашей партии в массах, успешного противостояния натиску реакционных сил, антикоммунистической пропаганде, ее пагубному воздействию на умы и сердца людей, организации их на борьбу за социализм.

В политической борьбе, в том числе при выборе возможных союзников, вхождении в различные коалиции и блоки, Коммунистическая партия исходит из интересов борьбы за социализм, руководствуясь ленинским учением о стратегии и тактике, сохраняя непоколебимую верность принципиальной коммунистической позиции.

Являясь членом Союза коммунистических партий – СКП–КПСС, Компартия Украины активно участвует в его деятельности, развивает сотрудничество с коммунистическими и рабочими партиями, прогрессивными антиимпериалистическими движениями всего мира, последовательно выступает за более тесную координацию и единство действий коммунистов на международной арене.

Исторический опыт свидетельствует, что в годину тяжких испытаний успех в борьбе против ига капитала, за социализм приходит лишь тогда, когда трудящиеся верно осознают свои коренные интересы и решительно поддерживают партию, ведущую  их на борьбу за эти интересы. Свой высокий долг Коммунистическая партия Украины видит в том, чтобы ускорить процесс политической самоорганизации трудового народа, достойно выполнить историческую миссию – быть его авангардом в борьбе за социалистическое будущее нашей Отчизны.

Коммунистическая партия Украины призывает:

"Трудящиеся Украины,  соединяйтесь в борьбе

за Советскую власть, социализм и союз братских народов!”

 

СТАТУТ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ

I. Загальні положення

Комуністична партія України (надалі —  Компартія України, або КПУ) є політичною організацією, яка об’єднує на добровільних засадах громадян України — прихильників комуністичної ідеї. Вона є спадкоємицею ідей і традицій Комуністичної партії України, що діяла до незаконної заборони у серпні 1991 року і заборона діяльності якої рішенням Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року визнана неконституційною.

Комуністична партія України виражає інтереси трудящих — робітників, селян, інтелігенції, військовослужбовців, молоді, безробітних, пенсіонерів, організує їх на захист цих інтересів.

Виходячи з історичної перспективи прогресу людської цивілізації, партія виступає за соціалістичну спрямованість розвитку суспільства, утвердження в ньому гуманістичних, демократичних, колективістських засад, верховенства Закону, забезпечення рівності прав громадян.

КПУ виступає проти будь-яких форм експлуатації, націонал-екстремізму і шовінізму.

Компартія своєю діяльністю сприяє формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах, формує громадську думку шляхом роз’яснення населенню положень  своєї Програми.

КПУ співпрацює з громадськими і політичними організаціями, які відстоюють принципи соціальної справедливості, справжнього народовладдя у формі Рад виступає за згуртування у братерському союзі  на нових засадах народів незалежних держав, що утворилися в межах колишнього СРСР, зміцнює інтернаціональну солідарність з комуністичними партіями і трудящими інших країн.

У розробці своєї політики і практичній діяльності партія керується вченням Маркса — Енгельса — Леніна, яке творчо розвивається і збагачується досягненнями сучасної науки, досвідом світового комуністичного і робітничого руху, спирається на демократичні і гуманістичні традиції народу України.

Стратегічні завдання визначаються Програмою Комуністичної партії України, тактичні — з’їздами партії та її Центральним Комітетом.

Для досягнення програмних цілей і тактичних завдань КПУ:

—  вільно проводить свою діяльність у межах, передбачених Конституцією та чинним законодавством України;

— бере участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших представницьких органів влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, в загальнодержавних та місцевих референдумах;

—  у своїй діяльності використовує державні засоби масової інформації, а також засновує власні засоби масової інформації;

—  ідейно, організаційно та матеріально підтримує молодіжні, жіночі та інші об’єднання громадян, надає допомогу в їх створенні і діяльності;

—  публічно викладає і відстоює свою позицію з питань державного і суспільного життя;

—  бере участь в обговоренні та оприлюднює і обґрунтовує критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації;

—  здійснює опозиційну діяльність;

— вносить до органів державної влади та органів місцевого самоврядування пропозиції для розгляду відповідними органами в установленому порядку;

—  відстоює права, свободи, соціальні, економічні, культурні та інші інтереси членів КПУ та її прихильників.

Діяльність партії здійснюється на основі Статуту, програмних і нормативних документів у відповідності з Конституцією і законами України і поширюється на всю територію України.

Офіційна назва партії — Комуністична партія України (Компартія України,  або КПУ).

Місце перебування керівних органів КПУ – місто Київ.

ІІ. Членство в Комуністичній партії України.

Організаційні засади

2.1. Членом КПУ може бути громадянин України, який досяг 18 років і відповідно до Конституції України має право голосу на виборах, визнає Програму і Статут партії, бере участь у роботі однієї з партійних організацій, виконує партійні рішення і сплачує членські внески. Член КПУ не може одночасно перебувати в іншій політичній партії. Членство в КПУ є фіксованим.

2.2. Член партії зобов’язаний:

— постійно вивчати і творчо застосовувати в практичній роботі марксистсько-ленінське вчення, Програму та інші документи партії;

—  добиватися досягнення програмних цілей партії;

— активно пропагувати і послідовно відстоювати комуністичні ідеї, лінію партії та її Програму серед населення, в державних, громадських і самодіяльних організаціях, всіляко сприяти зміцненню позицій і авторитету партії в суспільстві;

— організовувати трудящих на завоювання влади, захист їх інтересів;

— на виборах в органи державної влади і місцевого самоврядування сприяти успіху кандидатів від КПУ, вести агітацію за них серед населення;

— суворо дотримуватись вимог Статуту, партійної дисципліни, сумлінно виконувати партійні рішення і доручення, зміцнювати ідейну і організаційну єдність партії, бойовитість партійних рядів та оберігати репутацію партії;

— перебувати на обліку і активно працювати в одній з партійних організацій, залучати в партію нових членів;

— регулярно сплачувати членські внески, матеріально підтримувати партію;

— зміцнювати дружбу народів, активно виступати проти будь-яких проявів соціального, національного, духовного гноблення;

— всебічно підтримувати періодичні партійні видання.

2.3. Член партії має право:

— брати безпосередню участь у виробленні і реалізації політики партії і рішень партійних органів, вільно висловлювати і обстоювати свою думку при обговоренні будь-яких питань діяльності партії, вносити в будь-яку партійну інстанцію свої пропозиції;

— обирати і бути обраним до складу партійних органів будь-якого рівня;

— критикувати будь-який партійний орган, будь-якого комуніста, виступати з ініціативою про відкликання із складу керівних партійних органів тих, хто не виправдав довіри;

— одержувати інформацію про діяльність партійних організацій, їх керівних і виконавчих органів та посадових осіб, звертатися із запитаннями, заявами, пропозиціями в будь-яку партійну інстанцію і вимагати відповіді по суті свого звернення;

— бути присутнім та брати участь в обговоренні питань, що стосуються його особисто,  на зборах, засіданнях бюро первинної партійної організації, де він перебуває на обліку, партійних органів будь-якого рівня;

— розраховувати на політичну підтримку і захист з боку партії своєї честі і гідності від необґрунтованих звинувачень і переслідувань з приводу його партійної діяльності, за політичні переконання і погляди;

— припиняти своє членство в партії.

Якщо член партії за віком чи станом здоров’я або з інших поважних причин не може повною мірою брати участь у партійній роботі, партійна організація за погодженням з ним визначає іншу форму його участі в партійному житті.

Членство в партії не обмежує комуністів у громадянських правах, у тому й числі прав брати участь у роботі громадських організацій, діяльність яких не суперечить чинному законодавству і програмним цілям КПУ.

2.4. Прийом у члени партії здійснюється первинною організацією в індивідуальному порядку на підставі заяви вступаючого в партію і рекомендацій двох членів КПУ, які мають партійний стаж не менше одного року та знають його по спільній виробничій чи громадсько-політичній діяльності.

Рекомендація районного, міського, обласного, Кримського республіканського комітетів комсомолу для вступаючих в партію членів ЛКСМУ прирівнюється до рекомендації члена КПУ.

Рекомендуючий несе партійну відповідальність за надану ним рекомендацію.

Заява про прийом в партію розглядається на зборах первинної партійної організації.

Рішення первинної партійної організації про прийом або про відмову в прийомі вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин присутніх на зборах. Рішення про прийом вступає в силу після затвердження його бюро відповідного місцевого партійного комітету. У разі, якщо за місцем проживання вступаючого немає первинної партійної організації, розглядає заяву та приймає рішення про прийом в партію або про відмову в прийомі бюро відповідного місцевого партійного комітету. Таке рішення не підлягає затвердженню та вступає в силу з моменту його прийняття.

Громадяни, які до вступу в КПУ були членами інших політичних партій, приймаються до лав партії на загальних підставах, при наданні копії заяви про вихід із партії.

Заява громадянина, який був виключений або вийшов з КПУ, щодо повторного вступу до партії може бути прийнята до розгляду не раніше ніж через рік після виключення або виходу такого громадянина з КПУ. Рішення первинної партійної організації про прийом в партію такого громадянина затверджується бюро відповідного регіонального партійного комітету.

Для вступаючих в партію може встановлюватися іспитовий термін до одного року з дня прийняття такого рішення.  Для вступаючих, які були членами інших політичних партій, встановлення такого іспитового терміну є обов’язковим.

Протягом іспитового терміну вступаючий бере участь в роботі парторганізації, виконує партійні доручення, відвідує партійні збори з правом дорадчого голосу. Протягом місяця після закінчення іспитового терміну має бути прийняте рішення про прийом або вмотивовану відмову у прийомі в члени партії такої особи.

Первинна партійна організація має право висловити вмотивовану незгоду з рішенням вищестоящого партійного органу про відмову в прийомі у члени партії й апелювати до відповідного партійного комітету або  контрольно-ревізійної комісії.

Остаточне рішення приймає об’єднаний пленум місцевого комітету партії та відповідної контрольно-ревізійної комісії.

Члени комуністичних партій, що входять до СКП—КПРС, при набутті ними громадянства України, можуть бути перереєстровані за їх заявою як члени Компартії України із збереженням загального партійного стажу за рішенням первинної партійної організації за місцем проживання, а у випадку її відсутності —  бюро відповідного місцевого комітету партії.

Партійний стаж члена партії починається з дня прийняття рішення про прийом в члени КПУ, перереєстрації члена компартії, яка входить до СКП— КПРС.

Прийнятому в члени партії вручається партійний квиток встановленого Центральним Комітетом єдиного зразка. У разі припинення членства в партії партійний квиток підлягає поверненню  до первинної партійної організації.

2.5. Членство в КПУ припиняється у разі:

—  смерті члена партії;

—  добровільного виходу із партії;

—  обставин, внаслідок яких особа не має права голосу на виборах і референдумах відповідно до законодавства України;

—  виключення із членів партії.

2.5.1. Особиста заява члена КПУ про вихід із партії подається до первинної організації, в якій він перебуває на обліку. До заяви додається партійний квиток члена КПУ. Подана заява розглядається на зборах первинної організації. За результатами розгляду заяви приймається рішення про припинення членства такого громадянина з дня подання заяви про вихід.

2.5.2. Членство в партії призупиняється на період виконання членом КПУ державних або інших обов’язків, для виконання яких законом не допускається перебування в політичних партіях. Рішення про призупинення і відновлення членства в партії приймається зборами первинної партійної організації, в якій член партії перебуває на обліку, на підставі особистої письмової заяви. При відновленні членства в партії комуністові зберігається безперервний партійний стаж. Призупинення членства в КПУ за інших підстав не допускається.

2.5.3. Партійна організація, в якій комуніст перебуває на обліку, або вищестоящий партійний орган за невиконання партійних рішень, а також вчинення інших дій, що суперечать Програмі і Статуту КПУ, можуть оголосити комуністу одне із таких партійних стягнень: зауваження, догану, сувору догану.

2.5.4. Вищою мірою партійного стягнення для члена КПУ є виключення з партії. Рішення про виключення з партії  приймається зборами первинної партійної організації, в якій комуніст перебуває на обліку, або вищестоящим партійним органом.

Підставами для виключення є:

— невиконання членом КПУ обов’язків, передбачених цим Статутом, якщо на даного члена партії раніше накладалося одне із стягнень, передбачених п. 2.5.3. цього Статуту, і ним не зроблені належні висновки;

— порушення членом КПУ партійної дисципліни, що завдало істотної шкоди КПУ;

—  неодноразове невиконання членом КПУ партійних рішень;

—  втрата організаційного зв’язку з партією;

— несплата членських внесків без поважних причин більше трьох місяців.

Рішення про виключення з партії є чинним, якщо за нього проголосувало не менше двох третин від присутніх на зборах, засіданні партійного органу, але більше половини кількісного складу первинної організації, партійного органу.

Питання про виключення з партії члена виборного партійного органу вирішується на зборах первинної організації, де він перебуває на обліку, після відкликання зі складу цього органу або на пленарному засіданні партійного комітету, членом якого він є, засіданні бюро партійного комітету вищестоящого рівня, Президії ЦК КПУ.

2.6. Протягом двох місяців після прийняття рішення про виключення з партії або оголошення іншого партійного стягнення член КПУ, до якого ці стягнення були застосовані, може особисто подати апеляцію у комітет або контрольно-ревізійну комісію місцевої партійної організації, яка має бути розглянута у двомісячний строк з моменту надходження у відповідності із вимогами цього Статуту. Апеляція щодо рішення про виключення із партії, прийнятого Президією ЦК, може бути подана Центральній Контрольній Комісії (надалі —  ЦКК) або ЦК КПУ.

Член КПУ вважається виключеним з партії з моменту прийняття рішення про його виключення первинною партійною організацією або вищестоящим партійним органом. Якщо виключений з партії подає апеляцію і вона задоволена, його членство в КПУ не переривається.

Партійний орган, який приймав рішення про виключення з партії, скасоване вищестоящим партійним органом, зобов’язаний забезпечити постановку поновленого члена  КПУ на облік в первинну партійну організацію,  повернення йому партійного квитка і прийом внесків за час розгляду апеляцій.

У разі незгоди з рішенням вказаного місцевого партійного органу щодо апеляції виключений з партії член КПУ або член КПУ, до якого застосовано стягнення, має право оскаржити прийняті рішення в комітет або контрольно-ревізійну комісію відповідної регіональної партійної організації, а їх рішення — в ЦК або ЦКК КПУ.

Рішення по апеляції про виключення з партії, прийняте ЦК або ЦКК КПУ, може бути оскаржене до з’їзду партії. Рішення про накладення стягнення або про виключення з партії може бути скасоване або змінене органом, який наклав стягнення або виключив з партії, або вищестоящими керівними або контрольними органами в порядку, визначеному цим Статутом.

2.7. Для заохочення членів КПУ можуть застосовуватися: оголошення подяки, нагородження почесним знаком, грамотою, Почесною грамотою.

Членові КПУ, який активно працює в партії (у тому числі в КПРС) 40 і більше років, рішенням загальних зборів парторганізації, в якій він перебуває на обліку, може бути присвоєно звання «Ветеран партії» і вручено нагрудний знак. Положення про нагрудний знак затверджується Президією ЦК КПУ.

2.8. Внутріпартійні відносини і свою внутрішню діяльність КПУ будує на визнанні вирішальної ролі партійних мас і забезпеченні їх повновладдя в організації партійного життя, при неухильному дотриманні принципу демократичного централізму, який органічно включає:

— виборність і періодичну змінюваність усіх керівних органів партії знизу доверху;

— звітність партійних органів та їх керівників перед своїми партійними організаціями, комуністами, які їх обрали або рекомендували, перед вищестоящими партійними органами, систематичне інформування про свою діяльність;

— колегіальність при виробленні та прийнятті рішень, сувору партійну дисципліну, підпорядкування меншості більшості, персональну відповідальність за виконання прийнятих рішень та доручену справу;

— безумовну обов’язковість рішень вищестоящих партійних органів для нижчестоящих та комуністів;

— поєднання ініціативи та відповідальності, свідомої дисципліни та організованості комуністів;

—   гласність у роботі всіх партійних організацій та їх керівних органів.

Партійні комітети підтримують різні форми об’єднання комуністів за інтересами і проблемами для обговорення окремих питань при забезпеченні єдності цілей і дій. КПУ не допускає формування груп і фракцій з ідейно-політичними і організаційними засадами, не сумісними з програмними цілями партії, зі своєю внутрішньою структурою і дисципліною.

Утверджуючи у всіх своїх ланках атмосферу партійної товариськості, взаємодовіри і взаємодопомоги, КПУ виходить з того, що кожний член партії відповідальний за партію і партія відповідальна за кожного свого члена.

Неприпустимими є виступи членів КПУ з критикою прийнятих партійних рішень в позапартійних засобах масової інформації та позапартійних аудиторіях.

2.9. Єдність і боєздатність партійних рядів забезпечуються:

— добровільністю вступу в партію, сумлінним виконанням партійних обов’язків, ідейною спільністю та єдиною для всіх комуністів дисципліною;

— суворим дотриманням кожним комуністом принципу демократичного централізму;

— рівністю прав і обов’язків усіх членів партії;

— самоврядуванням і самостійністю партійних організацій у вирішенні всіх питань внутрішнього життя і діяльності, забезпеченням можливостей для участі партійних організацій, комуністів у розробці і здійсненні політики партії;

— широким демократизмом внутріпартійного життя, створенням умов для вільного висловлювання думок, зіставлення різних поглядів і позицій, конструктивної критики і дискусій з наданням права викладати, фіксувати в партійних документах свою думку і обстоювати її аж до прийняття рішення, після прийняття рішення член КПУ зобов’язаний його виконувати;

— проведенням з найбільш принципових питань дискусій і референдумів як у партії в цілому, так і в окремих її організаціях.

У випадках грубого порушення вимог Програми та Статуту КПУ вищестоящий орган партії може прийняти рішення про перереєстрацію (розпуск) партійного комітету або партійної організації, які допустили це порушення.

2.10. Керівними органами в Комуністичній партії України є збори комуністів, конференція, з’їзд.

Керівні органи обирають виконавчі органи і контрольно-ревізійні комісії.

Порядок обрання делегатів, членів виборних партійних органів визначається відповідними партійними зборами, конференцією, з’їздом, партійним комітетом.

У списки для голосування включається будь-яка кількість кандидатур. Обраними вважаються кандидати, за яких проголосувало більше половини комуністів, присутніх на зборах (конференції, з’їзді).

Одночасно з виборами делегатів на партійні конференції, з’їзди можуть пропонуватись кандидатури до складу вищестоящих партійних органів, в тому числі за квотним принципом.

Остаточне вирішення цих питань залишається за конференцією, з’їздом.

Склад обраних органів може оновлюватися частково або переобиратись повністю до закінчення строку їх повноважень, а обрані до них члени партії — виводитись зі складу виборного органу за рішенням пленуму відповідного партійного комітету, ЦКК або пленуму (засідання) відповідної контрольно-ревізійної комісії у порядку, встановленому Інструкцією про порядок виборів у Компартії України і відкликання зі складу виборних органів.

2.11. Партійні організації, які є юридичними особами, можуть, відповідно до чинного законодавства, засновувати на свої кошти самостійно або з іншими організаціями необхідні засоби масової інформації. Їх керівники затверджуються відповідними партійними комітетами.

ІІІ. Організаційна будова Комуністичної партії України

3.1. КПУ складається з первинних, місцевих і регіональних партійних організацій. які діють на підставі цього Статуту.

3.2. Виборні органи партії працюють гласно, систематично інформуючи членів КПУ і вищестоящі органи про свою діяльність. Члени виборного партійного органу мають право вільного доступу на засідання нижчестоящих органів, а також право знайомитися з документами, що знаходяться у розпорядженні відповідного або нижчестоящого органу. Виборний орган партії може доручити членові КПУ, що не є членом цього виборного партійного органу, ознайомитися з документами, що знаходяться в розпорядженні нижчестоящого партійного органу.

3.3. Виборні партійні органи можуть створювати постійні або тимчасові робочі, аналітичні, консультативні та інші групи і комісії, а також апарат, необхідні для забезпечення діяльності виборних органів. Співробітники апарату партійного органу можуть залучатись до роботи на постійній основі, за сумісництвом або на громадських засадах. На співробітників апарату виборних партійних органів, що працюють на постійній основі або за сумісництвом, поширюється законодавство України про працю і соціальне страхування.

3.4. Первинні партійні організації об’єднуються згідно з існуючим адміністративно-територіальним поділом у місцеві парторганізації: районні в містах, районні, міські (міст обласного значення);  місцеві партійні організації — відповідно у регіональні — Кримську республіканську, обласні, Київську і Севастопольську міські організації партії.

3.5. Партійна організація, що об’єднує комуністів певної території, є вищестоящою по відношенню до організацій, які її складають, а органи такої організації є відповідно вищестоящими органами по відношенню до органів зазначених партійних організацій. У кожному районі в місті, районі, місті (обласного значення) може бути створено лише по одній місцевій організації КПУ, а в Автономній Республіці Крим, кожній області, містах Києві і Севастополі – лише по одній регіональній організації КПУ.

3.6. Реєстрація регіональних та місцевих організацій партії здійснюється відповідними державними органами у порядку, встановленому Законом України "Про політичні партії в Україні”, після чого вони набувають статусу юридичної особи.

3.7. Контрольним органом місцевої та регіональної організації КПУ є контрольно-ревізійна комісія (КРК). КРК обираються строком на три роки конференціями (зборами) відповідних партійних організацій. Їх повноваження визначаються цим Статутом та Положенням про ці комісії.

Основа партії

3.8. Основу КПУ складають первинні партійні організації.

Первинна організація створюється рішенням установчих партійних зборів при наявності не менше трьох членів партії.

Рішення про утворення первинної організації затверджується бюро вищестоящого партійного комітету.

Первинні партійні організації утворюються з дотриманням чинного законодавства по територіях і об’єднують комуністів, що проживають або працюють в межах району, міста, району в місті, селища, села, мікрорайону, кварталу, вулиці, в тому числі за професійною ознакою або за родом занять.

До складу первинної партійної організації можуть входити цехові організації та партійні групи.

3.9. Первинні партійні організації:

— беруть участь у розробці і проведенні в життя партійних рішень, пропагують ідеї партії, проводять політичну роботу серед населення, всіма законними засобами обстоюють соціальну справедливість, права і свободи громадян, організовують трудящих на боротьбу за владу конституційними методами, сприяють діяльності вищестоящих партійних органів;

— проявляють турботу про піднесення політичної культури комуністів, їх активності у громадсько-політичному житті, захищають гідність і законні інтереси своїх членів, надають їм необхідну допомогу;

— співпрацюють з іншими політичними, громадськими організаціями, самодіяльними формуваннями, позиція яких не суперечить програмним засадам КПУ.

Партійні організації можуть вносити пропозиції щодо кандидатур до складу вищестоящих партійних органів, а також заслуховувати звіти комуністів — членів виборних органів, які перебувають на обліку в первинних організаціях, ставити питання про відкликання їх зі складу виборного органу.

3.10. Партійні організації в рамках Статуту самостійні у визначенні своєї структури, напрямів, форм і методів роботи, порядку проведення зборів, політичних акцій, взаємодії з іншими громадськими організаціями і рухами.

3.11. Вищим органом первинної організації є загальні збори (конференція) комуністів, які збираються не рідше одного разу на два місяці. Збори (конференція) правомочні, якщо на них присутні більше половини членів (делегатів) даної організації без врахування тих членів партії, для яких, згідно з пунктом 2.3. цього Статуту,  визначено інший порядок.

3.12. Позачергові збори (конференція) комуністів можуть бути скликані бюро або секретарем первинної партійної організації за власною ініціативою, або на вимогу не менше однієї третини від загального числа членів КПУ, що перебувають на обліку в даній первинній партійній організації, комітетом або бюро відповідної місцевої або регіональної організації КПУ, а також у випадках і порядку, передбачених Статутом партії.

3.13. Збори мають право самостійно вирішувати будь-які питання, пов’язані зі статутною діяльністю первинної партійної організації, що не належать до компетенції органів відповідної місцевої або регіональної партійної організації, а також вищих органів КПУ, і не врегульовані рішеннями вказаних органів.

Збори комуністів:

—  приймають рішення про прийом в партію;

— визначають коло пріоритетних питань, пов’язаних з пропагандою, роз’ясненням, вивченням і реалізацією положень Програми і Статуту, рішень з’їздів, ЦК та інших органів партії;

— розглядають пропозиції з будь-яких питань діяльності партії і направляють їх у вищестоящі органи;

— обговорюють і пропонують проекти загальнопартійних документів, висловлюють своє ставлення до рішень будь-якого партійного органу;

— беруть участь у загальнопартійних дискусіях;

— залучають прихильників партії для участі в різних політичних кампаніях та інших заходах;

— визначають конкретні соціально значимі питання і добиваються їх реалізації;

— вносять пропозиції по кандидатурах до складу вищестоящих партійних органів;

— обирають делегатів на конференцію відповідної місцевої організації КПУ згідно зі встановленою нормою представництва;

— заслуховують не рідше одного разу на рік звіт секретаря, бюро первинної партійної організації;

— присвоюють в порядку, передбаченому цим Статутом, звання «Ветеран партії»;

— приймають рішення про накладення стягнення або про виключення з партії члена КПУ, що перебуває на обліку у даній первинній партійній організації;

— приймають рішення про призупинення або відновлення членства в КПУ громадянина, що перебуває на обліку у даній первинній партійній організації;

— визначають регламент своєї діяльності;

— обирають зі свого складу членів бюро, секретаря первинної партійної організації, його заступників і достроково припиняють їх повноваження;

— обирають голову та секретаря партійних зборів, які підписують протокол зборів;

— виконують інші повноваження відповідно до цього Статуту.

3.14. Рішення зборів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на зборах членів КПУ (крім випадків, передбачених другими абзацами параграфів 2.4. та 2.5.). Хід зборів оформляється протоколом.

3.15. Поточну роботу здійснюють виборні партійні органи, що обираються зборами строком на один рік: у первинних організаціях з кількістю членів партії до 15 — секретар та його заступник, а 15 і більше – партійне бюро. Функції контрольного органу у первинній партійній організації виконують загальні збори комуністів.

3.16. Бюро первинної організації КПУ:

— організовує і забезпечує пропаганду, роз’яснення і вивчення Програми і Статуту, а також виконання рішень з’їздів партії, Центрального Комітету та інших партійних органів;

— інформує комуністів і населення про суспільно-політичну ситуацію в країні, регіоні і населеному пункті, про позицію партії, діяльність регіональної, місцевої і первинної партійних організацій;

— організовує для населення бесіди, лекції та зустрічі з партійним  активом;

— роз’яснює і пропагує соціально-економічні програми партії, а також позицію комуністів з різних питанняь суспільного життя;

— забезпечує постійний зв’язок між первинною партійною організацією і місцевими жителями;

— залучає прихильників партії для участі в політичних кампаніях і різних заходах, що проводяться партійною організацією чи партійним органом;

— організовує проведення зборів, демонстрацій, мітингів, пікетів та інших заходів;

— скликає збори первинної партійної організації;

— організовує виконання рішень зборів первинної партійної організації та власних рішень;

— розподіляє обов’язки між секретарем первинної партійної організації, його заступниками і членами бюро;

— вирішує інші питання за дорученням зборів або вищестоящих партійних органів.

3.17. Засідання бюро скликаються за необхідності, але не рідше одного разу на місяць і вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини членів. Рішення бюро приймаються у формі постанов більшістю голосів його членів, присутніх на засіданні. Хід засідань бюро оформляється протоколами. Форма і порядок голосування визначаються бюро самостійно.

3.18. Керівництво діяльністю первинної партійної організації та її бюро здійснюється секретарем первинної партійної організації, який обирається і звільняється з посади рішенням зборів первинної партійної організації. Вищестоящий партійний орган у випадку грубого порушення секретарем первинної парторганізації норм Статуту, невиконання  рішень партійних органів може звільнити його з посади секретаря первинної парторганізації і покласти виконання обов’язків секретаря на одного з членів партії на час до обрання нового секретаря;

Секретар первинної партійної організації:

— організовує комуністів на участь в роботі партійної організації, політичній діяльності, в тому числі у виборних кампаніях;

— організовує агітаційно-масову роботу комуністів серед населення;

— скликає засідання і організовує роботу бюро;

— головує на засіданнях бюро;

— підписує рішення зборів і бюро, а також інші документи первинної партійної організації;

забезпечує ведення обліку членів КПУ в первинній партійній організації;

— забезпечує зберігання документів, що знаходяться у первинній партійній організації;

— розподіляє обов’язки між своїми заступниками;

— вирішує інші питання за дорученням зборів або бюро первинної партійної організації, а також вищестоящих органів КПУ.

3.19. Рішення первинних організацій можуть бути скасовані вищестоящими органами, якщо такі рішення порушують Статут чи програмні документи КПУ або прийняті з питань, що не належать до повноважень первинних організацій.

3.20. Бюро первинної партійної організації, яке прийняло рішення, що суперечить Програмі, Статуту або рішенню вищестоящого  органу, може бути розпущене постановою комітету відповідної місцевої організації або його бюро. Цією ж постановою одночасно з розпуском бюро визначається дата і місце проведення нових зборів первинної партійної організації для обрання нового складу бюро.

3.21. Первинні партійні організації легалізуються у порядку, встановленому Законом України "Про політичні партії України” без права юридичної особи.

Місцеві та регіональні організації

3.22. До місцевих належать районні в місті, районні та міські (міст обласного значення) партійні організації, до регіональних – Кримська республіканська, обласні, Київська та  Севастопольська міські партійні організації.

Місцеві та регіональні організації, їх виконавчі органи, керуючись Статутом КПУ:

— координують і спрямовують діяльність відповідних партійних організацій, а також депутатських груп (фракцій) у представницьких органах влади;

— проявляють турботу про ідейно-політичне і організаційне зміцнення партійних організацій, подають їм допомогу в роз’ясненні політики і рішень партії, налагодженні змістовного внутріпартійного життя, зміцненні зв’язків з масами;

— систематично інформують членів КПУ про свою роботу, реалізацію пропозицій і зауважень комуністів;

— узагальнюють і поширюють кращий досвід партійної роботи.

Місцеві і регіональні партійні організації є юридичними особами і самостійно вирішують усі питання, за винятком тих, що входять до компетенції вищих органів.

3.23. Вищими керівними органами місцевих і регіональних партійних організацій є відповідні партійні конференції (збори). Керівництво місцевими парторганізаціями в період між конференціями здійснюють такі виборні партійні органи:

а) у партійних організаціях з кількістю три—чотирнадцять комуністів – секретар та його заступник;

б) з кількістю п’ятнадцять—сорок дев’ять комуністів – бюро партійної організації;

в) з кількістю п’ятдесят і більше комуністів — партійний комітет.

Керівництво регіональними парторганізаціями в період між конференціями здійснюють виборні органи: відповідний партійний комітет, бюро партійного комітету .

Зазначені керівні органи місцевих і регіональних організацій обираються на зборах або конференціях строком на три роки.

3.24. Місцеві організації (районні в містах, районні, міські (міст обласного значення).

3.24.1. Місцева організація створюється на загальних зборах або конференції членів партії на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці за рішенням комітету відповідної регіональної організації КПУ.

3.24.2. Вищим керівним органом місцевої організації є конференція (збори), яка скликається та проводиться не рідше одного разу на три роки. Позачергові конференції проводяться в міру необхідності.

Рішення про скликання чергової конференції (зборів), дату і місце її проведення, а також про норму представництва делегатів від первинних партійних організацій, що здійснюють свою діяльність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, приймається комітетом (бюро, секретарем) місцевої організації КПУ.

Позачергові конференції (збори) можуть бути скликані комітетом (бюро, секретарем) місцевої організації за власною ініціативою  або на вимогу не менше однієї третини членів партії, що перебувають на обліку в первинних партійних організаціях, які входять до складу відповідної місцевої організації партії, крім випадків і порядку, передбачених цим Статутом, а також за рішенням комітету або бюро відповідної регіональної організації, ЦК КПУ або його Президії.

3.24.3. Конференція (збори) має право самостійно вирішувати будь-які питання, пов’язані з діяльністю місцевої організації КПУ і не віднесені до компетенції  органів відповідної регіональної організації, а також вищих органів КПУ, та не врегульовані рішеннями вказаних органів.

До компетенції конференції (зборів) місцевої організації КПУ належить  вирішення таких питань:

— визначення завдань і пріоритетних напрямів діяльності місцевої організації відповідно до рішень вищестоящих органів, а також органів відповідної регіональної організації КПУ;

— розгляд пропозицій з питань діяльності партії,  направлення іх у випадку необхідності вищестоящим органам;

— обговорення проектів загальнопартійних документів;

— участь в загальнопартійних дискусіях;

— визначення конкретних соціально значимих питань і розробка заходів щодо їх реалізації;

— внесення пропозицій щодо кандидатур до складу вищестоящих партійних органів;

— висунення кандидатів (списків кандидатів) в депутати і на інші виборні посади в органах місцевого самоврядування у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

— заслуховування звіту та оцінка роботи комітету (бюро, секретаря);

— заслуховування та затвердження звіту контрольно-ревізійної комісії місцевої організації КПУ;

— обрання делегатів на конференцію відповідної регіональної організації КПУ згідно зі встановленою нормою представництва;

— обрання строком на три роки членів комітету (бюро, секретаря) та членів контрольно-ревізійної комісії  місцевої організації КПУ  і дострокове припинення їх повноважень;

— внесення пропозицій щодо кандидатур до складу вищестоящих партійних органів;

— визначення порядку денного і порядку роботи (регламенту) конференції;

— виконання інших повноважень відповідно до цього Статуту.

3.24.4. Партійні комітети (бюро, секретар) оголошують про скликання конференції (зборів), як правило, не пізніше як за 15 днів до їх проведення.

Конференція (збори) місцевої партійної організації вважається правомочною, якщо на її засіданні присутні більше половини обраних делегатів (членів партійної організації).

Рішення конференції (зборів) приймаються більшістю голосів делегатів (членів  партійної організації), присутніх на конференції (зборах).

Рішення про обрання членів комітету (бюро, секретаря) і членів КРК місцевої організації, про обрання делегатів на конференцію відповідної регіональної організації КПУ, рекомендації кандидатур до складу вищестоящих органів, а також про висування кандидатів (списків кандидатів) в депутати і на інші виборні посади в органах місцевого самоврядування приймаються за рішенням конференції (зборів) таємним або відкритим голосуванням.

Рішення конференції (зборів) приймаються у формі постанов. Хід засідань конференції (зборів) оформляється протоколом.

3.24.5. Комітет (бюро, секретар) місцевої організації є її виборним виконавчим органом на період між конференціями (зборами), обирається конференцією (зборами) відповідної місцевої організації і їй підзвітний.

3.24.6. Комітет (бюро, секретар) має право самостійно вирішувати всі питання, пов’язані з діяльністю місцевої організації, за винятком тих, що належать  до компетенції конференції, регіональної організації, інших вищих органів КПУ і не врегульовані рішеннями вказаних органів.

Комітет (бюро) місцевої організації КПУ:

— організовує вивчення та  забезпечує роз’яснення і пропаганду Програми і Статуту КПУ, виконання рішень з’їздів, ЦК КПУ та інших партійних органів;

інформує комуністів і населення про суспільно-політичну ситуацію та позицію партії з актуальних питань, про діяльність регіональної і місцевої організацій КПУ;

— організовує для населення бесіди, лекції і зустрічі з партійним активом, депутатами-комуністами;

— забезпечує постійний зв’язок місцевої організації з первинними партійними організаціями та регіональним партійним комітетом;

— взаємодіє з органами державної влади та органами місцевого самоврядування на території своєї діяльності ;

— залучає прихильників партії, до участі в різних політичних кампаніях і заходах;

— скликає чергові і позачергові конференції (збори) місцевої організації КПУ, визначає їх попередні порядок денний, дату і місце проведення, а також встановлює норму представництва на конференцію від первинних партійних організацій;

— розпускає бюро первинної партійної організації у випадках і порядку, передбачених цим Статутом;

— скасовує рішення зборів або бюро первинної партійної організації у випадках і порядку, передбачених цим Статутом;

— рекомендує членів партії для обрання у вищестоящі партійні органи, а також ставить перед цими органами питання про дострокове припинення повноважень рекомендованих комуністів;

— приймає рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію (розпуск) первинних партійних організацій;

затверджує рішення щодо прийому в члени КПУ, а у випадках, встановлених цим Статутом, розглядає заяви та приймає відповідні рішення про прийом в партію або про відмову в прийомі;

— вносить рекомендації зборам первинної партійної організації щодо кандидатури її секретаря;

— звільняє секретаря первинної партійної організації у разі невиконання ним своїх обов’язків, порушення норм цього Статуту;

— обирає зі свого складу першого секретаря, другого секретаря, секретарів, які обов’язково обираються членами бюро, членів бюро комітету, достроково припиняє їх повноваження;

— розподіляє обов’язки між секретарями комітету і членами бюро місцевої організації КПУ, а також заслуховує їх звіти;

— здійснює контроль за виконанням прийнятих рішень;

— вирішує інші питання, передбачені цим Статутом, а також питання за дорученням конференції місцевої організації або вищестоящих органів партії.

Партійні комітети (бюро) самостійно вирішують питання структури своїх організацій, визначають структуру і штати робочого апарату, приймають рішення з питань видавничої діяльності.

3.24.7. Засідання комітету (бюро) скликаються в міру необхідності, але не рідше одного разу на три місяці. Рішення комітету (бюро) приймаються у формі постанов. Хід засідання комітету (бюро) оформляється протоколом. Засідання комітету (бюро) ведуть його секретарі.

Пленум комітету (засідання бюро) вважається правомочним, якщо на ньому  присутні більше половини його членів.

Рішення комітету (бюро) приймаються більшістю голосів його членів, присутніх на засіданні.

Форма і порядок голосування визначаються комітетом (бюро) самостійно.

3.24.8 Повноваження комітету (бюро) місцевої організації КПУ зберігаються до обрання конференцією (зборами) нового складу комітету (бюро).

3.24.9. Комітет (бюро) місцевої організації партії має право виводити зі свого складу членів комітету (бюро) на вимогу первинних партійних організацій, від яких вони були рекомендовані, та кооптувати до свого складу нових членів замість вибулих.

3.24.10. Керівництво діяльністю комітету (бюро) здійснюється його бюро (секретарем), яке:

— мобілізує комуністів на участь у роботі партійної організації, у політичній діяльності, в тому числі у виборних кампаніях;

— організовує агітаційно-масову роботу комуністів серед населення;

— скликає засідання і організовує роботу комітету (бюро);

— представляє місцеву організацію КПУ у взаємовідносинах з органами державної влади і органами місцевого самоврядування, а також фізичними і юридичними особами;

— спрямовує діяльність комуністів, які працюють в громадських організаціях, спілках та об’єднаннях громадян, органах місцевого самоврядування;

— організовує ведення бухгалтерського, податкового та іншого обліку, забезпечує правильність складання і своєчасність надання звітності в компетентні державні органи;

— подає до керівних органів відповідної регіональної організації КПУ статистичні та інші відомості у строки, порядку та обсязі, визначених ЦК КПУ;

— організовує ведення і зберігання документів, пов’язаних з діяльністю місцевої організації КПУ;

— затверджує кошторис місцевої організації та звітує про його виконання;

— вирішує інші питання за дорученням конференції, комітету (бюро) місцевої організації КПУ, а також вищестоящих партійних органів.

Засідання бюро партійного комітету місцевої партійної організації скликаються в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

В місцевих партійних організаціях з кількістю до 15 членів КПУ на секретаря первинної партійної організації і його заступників покладаються функції комітету (бюро) місцевої партійної організації, передбачені цим Статутом.

3.24.11. Керівництво поточною діяльністю комітету і бюро місцевої організації здійснюється першим секретарем комітету (бюро), який обирається і звільняється з посади комітетом за поданням бюро регіонального комітету КПУ.

Перший секретар комітету (бюро):

— скликає засідання і організовує роботу бюро;

— головує на засіданнях комітету і бюро;

— підписує постанови комітету і бюро, а також інші документи місцевої організації;

— представляє місцеву організацію КПУ у відносинах з органами державної влади і органами місцевого самоврядування, а також фізичними і юридичними особами;

— видає доручення на право представляти інтереси місцевої організації;

— відкриває розрахункові рахунки місцевої організації у банківських установах;

— організовує ведення статистичного, бухгалтерського, податкового та іншого обліку, забезпечує правильність складання і своєчасність надання звітності в компетентні державні та вищестоящі органи КПУ;

— організовує ведення і зберігання документів, пов’язаних з діяльністю місцевого комітету;

— вирішує інші питання за дорученням конференції, комітету або бюро місцевої організації КПУ, а також вищестоящих партійних органів.

3.24.12. Першому секретарю, другому секретарю, секретарям комітету (бюро), які порушують положення Програми, Статуту або не виконали рішення вищестоящих органів партії, постановою регіонального комітету або його бюро може бути винесено попередження. У разі, якщо після винесення попередження першим секретарем, другим секретарем, секретарями місцевого комітету повторно допускаються такі порушення, регіональний комітет або його бюро мають право звільнити першого секретаря, другого секретаря, секретаря комітету місцевої організації КПУ від виконання своїх обов’язків і винести на засідання місцевого комітету питання про нові вибори першого секретаря, другого секретаря, секретарів. У цей період обов’язки першого секретаря місцевого комітету за рішенням органу, який усунув його, виконує один із секретарів або членів бюро місцевого партійного комітету.

3.24.13. Рішення конференції (зборів), комітету (бюро) місцевої організації КПУ, що суперечать положенням Програми, Статуту,  рішенням  вищестоящих  органів  КПУ, можуть бути скасовані відповідним регіональним комітетом або Президією ЦК КПУ.

3.24.14. Комітет (бюро) місцевої організації КПУ, який прийняв рішення, що суперечить Програмі, Статуту партії або рішенням вищестоящих органів, може бути розпущений постановою регіонального партійного комітету за погодженням з Секретаріатом ЦК або постановою Президії ЦК КПУ за пропозицією Секретаріату ЦК. Цією ж постановою одночасно з розпуском комітету (бюро) визначається дата і місце проведення конференції (зборів) місцевої організації для обрання нового складу комітету, визначається норма представництва на конференцію від первинних партійних організацій, а також створюється організаційний комітет для підготовки і проведення конференції (зборів) та керівництва діяльністю місцевої організації КПУ до її проведення.

3.24.15. Рішення про ліквідацію (розпуск) місцевої організації може бути прийнято Центральним Комітетом КПУ за поданням відповідного регіонального партійного комітету або Президії ЦК.

3.25. Регіональні організації (республіканська в Автономній Республіці Крим, обласні, міст Києва та Севастополя)

3.25.1. Регіональна організація створюється за рішенням ЦК КПУ або його Президії на конференції членів партії на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

3.25.2. Вищим керівним органом регіональної організації КПУ є конференція, яка проводиться не рідше одного разу на три роки. Позачергові конференції проводяться в міру необхідності.

Рішення про скликання чергової конференції, дату і місце її проведення, а також про норму представництва делегатів на конференцію від місцевих організацій, що входять до складу даної регіональної організації, приймається комітетом регіональної організації КПУ не пізніше ніж за 15 днів до її проведення.

Позачергові конференції можуть бути скликані комітетом регіональної організації за власною ініціативою або на вимогу місцевих організацій, що об’єднують не менше однієї третини членів КПУ, які перебувають на обліку в цій регіональній організації, крім випадків і порядку, передбачених цим Статутом або рішеннями ЦК КПУ.

3.25.3. Конференція має право самостійно вирішувати будь-які питання, що пов’язані з діяльністю регіональної організації, не відносяться до компетенції вищих органів КПУ і не врегульовані рішеннями вказаних органів.

До компетенції конференції регіональної організації КПУ належать:

— визначення завдань і пріоритетних напрямів діяльності регіональної організації відповідно до рішень вищих органів КПУ;

— розгляд пропозицій з питань діяльності партії;

— обговорення проектів загальнопартійних документів;

— участь в загальнопартійних дискусіях;

— визначення конкретних соціально значимих питань і розробка заходів щодо їх реалізації;

— обрання строком на три роки членів комітету та членів контрольно-ревізійної комісії регіональної організації і дострокове припинення їх повноважень;

— оцінка роботи комітету та затвердження звіту контрольно-ревізійної комісії;

— обрання делегатів на з’їзд КПУ;

— внесення пропозицій щодо кандидатур до складу ЦК та ЦКК КПУ;

— визначення порядку денного та порядку роботи (регламенту) конференції;

— висування кандидатів (списків кандидатів) в депутати та на інші виборні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

3.25.4. Конференція вважається правомочною, якщо на її засіданні  присутні більше половини обраних делегатів.

Рішення конференції приймаються більшістю голосів делегатів, присутніх на конференції.

Рішення про обрання членів комітету і членів контрольно-ревізійної  комісії регіональної організації, про обрання делегатів на з’їзд партії, а також про висування кандидатів (списків кандидатів) в депутати і на інші виборні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування приймаються таємним або відкритим голосуванням за рішенням конференції.

3.25.5. Рішення конференції приймаються у формі постанов і резолюцій. Хід засідання конференції оформляється протоколом.

3.25.6. Виконавчим органом регіональної організації в період між конференціями є комітет, який обирається конференцією відповідної регіональної організації КПУ і їй підзвітний.

3.25.7. Комітет має право самостійно вирішувати всі питання, що пов’язані з діяльністю регіональної організації, не належать до компетенції вищих органів, а також конференції регіональної організації КПУ, і не врегульовані рішеннями вказаних органів.

Комітет регіональної організації:

— організовує і забезпечує пропаганду, роз’яснення і вивчення Програми і Статуту, а також виконання рішень з’їздів партії, ЦК КПУ, конференцій регіональної організації і власних постанов;

— роз’яснює і пропагує соціально-економічні програми партії, а також позицію комуністів з різних питань суспільного  життя;

— забезпечує постійний зв’язок регіональної організації з місцевими організаціями і ЦК КПУ;

— в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці взаємодіє з органами державної влади та місцевого самоврядування;

— залучає прихильників партії для участі в різних політичних кампаніях і заходах;

— взаємодіє з громадськими об’єднаннями та з організаціями інших політичних партій;

— скликає чергові і позачергові конференції регіональної організації, визначає їх попередній порядок денний, дату і місце проведення, а також встановлює норму представництва на конференцію від місцевих партійних організації;

— обирає зі свого складу бюро, першого секретаря, другого секретаря і секретарів комітету,  які обов’язково обираються  членами бюро, може створювати секретаріат комітету, достроково припиняє їх повноваження;

— утворює, у разі потреби, тимчасові і постійні комісії комітету з напрямів його діяльності;

— затверджує завідуючих відділами партійного комітету;

— засновує партійні засоби масової інформації і затверджує їх головних редакторів;

— оголошує попередження або відсторонює від виконання своїх обов’язків секретарів комітетів місцевих організацій у випадках і порядку, передбачених цим Статутом;

— розпускає бюро первинної партійної організації, бюро комітету місцевої організації у випадках і порядку, передбачених цим Статутом;

— скасовує рішення зборів або бюро первинної партійної організації, а також рішення конференції, комітету або бюро місцевої організації у випадках і порядку, передбачених цим Статутом;

— приймає рішення про розпуск місцевого партійного комітету у випадках і порядку, передбачених цим Статутом;

— приймає рішення про створення, реорганізації місцевих організацій КПУ та вносить пропозиції Центральному Комітетові щодо їх ліквідації (розпуску);

— відкликає за поданням бюро регіональної організації висунених конференцією кандидатів, зареєстрованих кандидатів у депутати і на інші виборні посади в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, виключає кандидатів з висунених конференцією списків кандидатів в депутати в порядку, встановленому виборчим законом;

— вирішує інші питання, передбачені цим Статутом, а також за дорученням конференції регіональної організації або вищестоящих органів партії.

3.25.8. Засідання комітету скликаються в міру необхідності, але не рідше одного разу на чотири місяці.

Засідання комітету вважається правомочним, якщо на ньому  присутні більше половини його членів.

Рішення комітету приймаються більшістю голосів його членів, присутніх на засіданні, за винятком рішень про відкликання висунених конференцією регіональної організації кандидатів (списків кандидатів) в депутати і на інші виборні посади в органах державної влади та органи місцевого самоврядування, які приймаються кваліфікованою більшістю в дві третини голосів від числа присутніх на засіданні членів комітету.

Рішення комітету приймаються у формі постанов. Хід засідання комітету оформляється протоколом.

Форма і порядок голосування визначаються комітетом самостійно.

3.25.9. Комітет регіональної організації партії має право виводити зі свого складу членів комітету на вимогу місцевих партійних організацій, які висували їх, або за рішенням бюро регіонального партійного комітету та кооптувати нових членів комітету замість вибулих.

3.25.10. Повноваження комітету регіональної організації зберігаються до обрання конференцією нового складу комітету.

3.25.11. Для вирішення політичних, організаційних і поточних питань комітет обирає зі свого складу бюро, яке підзвітне комітету регіональної організації.

Бюро регіонального комітету КПУ:

— проводить роботу з пропаганди, роз’яснення і вивчення Програми і Статуту, а також організовує виконання рішень з’їздів і ЦК партії, конференцій, пленумів комітету регіональної організації;

— інформує комуністів і населення про суспільно-політичну ситуацію, позицію партії з актуальних питань і діяльність регіональної організації;

— засновує видавництва, інформаційні агентства, поліграфічні підприємства, освітні та інші установи з дотриманням вимог законодавства;

— організовує для населення телевізійні і радіопередачі, випуск друкованих видань, бесіди, лекції і зустрічі з партійним активом;

— залучає прихильників партії для участі в різних політичних кампаніях і заходах;

— організовує проведення зборів, мітингів, пікетів, демонстрацій та інших заходів;

— скликає пленум комітету регіональної організації;

— затверджує рішення комітету місцевої організації про обрання секретарів комітету місцевої організації партії;

— оголошує попередження або відсторонює від виконання обов’язків секретарів первинних партійних організацій та місцевих комітетів у випадках, передбачених цим Статутом;

— вносить пропозицію конференції місцевої організації щодо кандидатури першого секретаря відповідного комітету;

— визначає компетенцію і розподіляє обов’язки між першим секретарем, другим секретарем, секретарями комітету та іншими членами бюро регіональної організації, а також заслуховує їх звіти;

— затверджує рішення первинних організацій про прийом в партію громадян, які раніше були виключені із лав КПУ;

— здійснює контроль за виконанням прийнятих рішень;

— затверджує штатний розпис та формує апарат партійного комітету;

— затверджує кошторис регіональної організації та звіт про його виконання;

— висуває кандидатів (списки кандидатів) в депутати та на інші виборні посади в органи державної влади і органи місцевого самоврядування на повторних і додаткових виборах;

— створює за рішенням Президії ЦК КПУ виборчий фонд для фінансування виборчих кампаній партії;

— вирішує інші питання, передбачені цим Статутом, а також за дорученням комітету регіональної організації або вищестоящих органів партії.

3.25.12. Засідання бюро скликаються в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

Засідання бюро вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини обраних членів.

Рішення бюро приймаються більшістю голосів його членів, присутніх на засіданні.

Рішення бюро приймаються у формі постанов. Хід засідання бюро оформляється протоколом.

Форма і порядок голосування визначаються бюро самостійно.

Засідання бюро веде перший секретар комітету регіональної організації, а під час його відсутності – другий або інший секретар комітету.

3.25.13. Керівництво поточною діяльністю комітету і бюро регіональної організації здійснюється першим секретарем комітету, який обирається і звільняється з посади комітетом за поданням Президії ЦК КПУ.

Перший секретар комітету:

— скликає засідання і організовує роботу бюро;

— головує на засіданнях комітету і бюро;

— підписує постанови комітету і бюро, а також інші документи регіональної організації;

— представляє регіональну організацію КПУ у відносинах з органами державної влади і органами місцевого самоврядування, а також фізичними і юридичними особами;

— видає доручення на право представляти інтереси регіональної організації;

— відкриває розрахункові рахунки регіональної організації у банківських установах;

— в межах коштів на ці цілі, визначених бюро регіонального комітету, приймає на роботу і звільняє співробітників апарату регіонального комітету партії, визначає розміри посадових окладів і надбавок до них;

— в межах своєї компетенції видає розпорядження, а також дає вказівки, обов’язкові для усіх співробітників апарату регіонального комітету;

— організовує ведення статистичного, бухгалтерського, податкового та іншого обліку, забезпечує правильність складання і своєчасність надання звітності в компетентні державні органи і ЦК КПУ;

— організовує ведення і зберігання документів, пов’язаних з діяльністю регіонального комітету і його апарату;

— вирішує інші питання за дорученням конференції, комітету або бюро регіональної організації КПУ, а також вищестоящих партійних органів.

3.25.14. Першому секретарю, другому секретарю, секретарям регіонального комітету, які порушують положення Програми, Статуту або не виконали рішення вищестоящих органів партії, постановою ЦК або його Президії може бути винесене попередження. У разі, якщо після винесення попередження першим секретарем, другим секретарем,  секретарями регіонального комітету  допущено повторні порушення положень Програми або Статуту партії, невиконання рішень вищестоящих органів партії, ЦК або його Президія має право звільнити першого секретаря, другого секретаря, секретарів комітету регіональної організації КПУ від виконання своїх обов’язків і винести на засідання регіонального комітету питання про нові вибори першого секретаря, другого секретаря, секретарів. У цей період обов’язки першого секретаря регіонального комітету  за рішенням органу, що усунув його, виконує один із секретарів або членів бюро регіонального партійного комітету.

3.25.15. Рішення конференції, комітету або бюро регіональної організації КПУ, що суперечить положенням Програми або Статуту або рішенню вищестоящого партійного органу, може бути скасоване Центральним Комітетом КПУ або його Президією.

3.25.16. Бюро регіонального комітету, яке прийняло рішення, що суперечить Програмі чи Статуту партії або рішенню вищестоящого органу КПУ, може бути розпущене постановою Президії ЦК. Цією ж постановою одночасно з розпуском бюро визначається робоча група для підготовки засідання регіонального комітету, на якому має бути обрано новий склад бюро.

3.25.17. Комітет регіональної організації за прийняття рішень, які суперечать вимогам Програми чи Статуту партії або рішенням з’їздів партії, може бути розпущений постановою ЦК або його Президії. Цією ж постановою одночасно з розпуском комітету для обрання нового складу членів комітету скликається конференція регіональної організації КПУ, визначаються дата і місце її проведення, встановлюється норма представництва на конференцію від місцевих організацій, а також створюється організаційний комітет для підготовки конференції і керівництва поточною діяльністю регіональної організації до її проведення.

3.25.18. Рішення про реорганізацію або ліквідацію (розпуск) регіональної організації партії може бути прийняте ЦК КПУ.

Найвищі органи Комуністичної партії України

3.26. Найвищим керівним органом Комуністичної партії України є її з’їзд.

Чергові з’їзди скликаються не рідше одного разу на три роки, а позачергові — за рішенням Центрального Комітету КПУ або на вимогу регіональних організацій, які представляють не менше третини загальної кількості членів партії.

Центральний Комітет оголошує про скликання з’їзду, питання, що виносяться на його обговорення, встановлює норму представництва і порядок обрання делегатів не пізніше як за три місяці (позачергового — не пізніше як за місяць) до проведення з’їзду.

З’їзд вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини делегатів, обраних на з’їзд регіональними організаціями, які складають більше половини всіх регіональних організацій КПУ.

Регламент його роботи, форми голосування, інші процедурні питання визначаються делегатами з’їзду.

Рішення з’їзду вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало більше половини делегатів, присутніх на з’їзді, за винятком питань про ліквідацію (або саморозпуск) партії.

3.27. З’їзд КПУ має право розглянути і прийняти рішення з будь-якого питання діяльності партії.

З’їзд КПУ:

— визначає політичну лінію Комуністичної партії України в питаннях партійного будівництва, ідеологічної діяльності, у проблемах внутрішньої політики і зовнішньополітичної діяльності;

— приймає програмні документи і Статут КПУ, вносить до них зміни і доповнення;

— обирає на три роки Центральний Комітет та Центральну Контрольну Комісію КПУ у визначеному з’їздом складі, заслуховує їх звіти, приймає по них постанови та припиняє їх повноваження;

— вирішує питання про входження КПУ в міжнародні спілки та об’єднання політичних партій;

— приймає рішення про припинення діяльності та реорганізацію КПУ;

— затверджує передвиборну програму (платформу) КПУ;

— висуває кандидата на посаду Президента України, кандидатів (списку кандидатів) в народні депутати України;

— затверджує Положення про Центральну Контрольну Комісію КПУ;

— розглядає і вирішує інші питання партійного життя.

3.28. Рішення з’їзду приймаються таємним або відкритим голосуванням.

3.29. Рішення з’їзду приймаються у формі постанов і резолюцій. Хід засідань з’їзду оформляється протоколом.

3.30. У період між з’їздами Центральний Комітет КПУ в міру необхідності скликає Всеукраїнські партійні конференції, які можуть заслуховувати звіти Центрального Комітету та Центральної Контрольної Комісії, переобирати між з’їздами (до однієї третини) їх склад, вносити зміни до програмних документів і Статуту КПУ, вирішувати інші невідкладні проблеми.

3.31. Центральний Комітет КПУ з власної ініціативи приймає рішення про проведення з найважливіших питань діяльності партії загальнопартійного референдуму або внутріпартійної дискусії.

У необхідних випадках ЦК Компартії України має право проводити поіменне опитування делегатів попереднього з’їзду з принципових питань діяльності партії.  Результати голосування при цьому визначаються виходячи із фактичної кількості делегатів з’їзду на день опитування.

3.32. Центральний Комітет КПУ як найвищий орган партії між з’їздами:

— вирішує будь-які питання діяльності партії, не віднесені цим Статутом до виключної компетенції з’їзду, а також не врегульовані рішеннями з’їзду, організовує виконання рішень партійних з’їздів і всеукраїнських партійних конференцій;

— разом з Центральною Контрольною Комісією вносить пропозиції щодо змін та доповнень до Статуту КПУ, з винесенням рішень з цих питань на затвердження наступного з’їзду партії;

— спрямовує діяльність партії;

— виробляє і уточнює при необхідності її тактику;

— розробляє документи з найважливіших питань соціально-економічного і політичного життя на основі Програми партії і рішень з’їздів КПУ;

— організовує виконання рішень з’їздів  партії;

— скликає чергові і позачергові з’їзди КПУ, всеукраїнські конференції, визначає їх попередній порядок денний, дату і місце проведення, а також встановлює норму представництва від регіональних організацій та порядок обрання делегатів;

— для вирішення поточних політичних і організаційних питань обирає на три роки зі свого складу Президію, а також утворює Секретаріат у складі першого секретаря, другого секретаря та секретарів ЦК;

— затверджує завідуючих відділами та керуючого справами ЦК КПУ;

— приймає рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію (розпуск) місцевих і регіональних організацій КПУ;

— розробляє проекти передвиборної програми (платформи) партії;

— порушує у встановленому законом порядку питання про відкликання зі складу депутатів;

— надає допомогу партійним організаціям;

— спрямовує діяльність партійних груп (фракцій) у Верховній Раді, державних органах і громадських організаціях;

— визначає кадрову політику партії;

— утворює органи масової інформації, затверджує положення про них та їх головних редакторів;

— формує партійний бюджет, розподіляє його кошти і звітує про їх використання;

— взаємодіє з громадськими об’єднаннями в Україні;

— представляє КПУ у відносинах з органами державної влади і органами місцевого самоврядування;

— представляє КПУ у відносинах із зарубіжними партіями і організаціями;

відкликає у необхідних випадках за поданням Президії ЦК висунених у порядку, встановленим законом, кандидата на посаду Президента України, кандидатів, зареєстрованих кандидатами в народні депутати України;

— заслуховує звіти Президії і Секретаріату, членів ЦК, а також звіти керівних органів регіональних та місцевих організацій КПУ;

— приймає рішення про проведення звітів і виборів у партії;

— вирішує інші питання, передбачені Статутом партії, а також за дорученням з’їзду КПУ.

Пленуми Центрального Комітету Комуністичної партії України скликаються його Президією не рідше одного разу в шість місяців або на вимогу третини регіональних партійних комітетів або третини членів ЦК Компартії України.

Центральний Комітет у період між партійними з’їздами має право виводити зі свого складу членів комітету на вимогу регіональних партійних організацій, які рекомендували їх, або за пропозицією Президії ЦК, та кооптувати не більше  однієї третини нових членів від складу Центрального Комітету. При квотному принципі формування Центрального Комітету в разі виведення зі свого складу члена ЦК квота залишається за тією регіональною організацією, яка його рекомендувала до складу ЦК.

Центральний Комітет разом з Центральною Контрольною Комісією КПУ може розробляти і затверджувати нормативні документи (інструкції і положення), що конкретизують окремі положення Статуту КПУ, які є обов’язковими для виконання всіма органами партії т комуністами.

3.33. Президія Центрального Комітету Компартії України є вищим виконавчим органом партії. До складу Президії ЦК входять перший, другий, секретарі ЦК, а також члени Президії ЦК.

Президія ЦК КПУ:

— організовує поточну роботу з виконання рішень з’їздів партії, Центрального Комітету КПУ;

— у період між Пленумами ЦК КПУ приймає рішення з питань внутрішньої і зовнішньої політики партії;

— вирішує поточні політичні і організаційні питання діяльності КПУ;

— координує роботу депутатів-комуністів у Верховній Раді України та спрямовує цю роботу в регіональних партійних організаціях;

— організовує підготовку та перепідготовку кадрів КПУ;

— приймає заяви і звернення ЦК КПУ від його імені;

— координує діяльність регіональних партійних організацій;

— розподіляє обов’язки серед секретарів і членів Президії;

— здійснює підготовку Пленумів ЦК, Всеукраїнських партійних конференцій, з’їздів КПУ;

— організовує участь КПУ у формуванні органів влади;

— аналізує діяльність організаційних структур КПУ та вносить Центральному Комітету пропозиції щодо її удосконалення;

— ухвалює рішення про розпуск місцевих та регіональних партійних комітетів, їх бюро;

— вносить кандидатуру та затверджує рішення регіонального комітету  про обрання першого секретаря даного комітету;

— відсторонює або звільняє від виконання обов’язків секретарів місцевого або регіонального комітету КПУ у випадках і порядку, передбачених цим Статутом;

— систематично звітує про свою діяльність перед Центральним Комітетом КПУ;

— приймає рішення про проведення звітів і виборів у первинних партійних організаціях;

— скликає та визначає попередній порядок денний Пленумів Центрального Комітету;

— затверджує кошторис КПУ, а також звіт про його виконання.

3.34. Перший секретар Центрального Комітету КПУ:

—  очолює Центральний Комітет КПУ і його Президію;

—  веде засідання Президії і Секретаріату Центрального Комітету КПУ;

— підписує рішення Центрального Комітету, Президії, Секретаріату, а також інші документи ЦК;

—  представляє КПУ в державних органах і міжпартійних відносинах;

—  відкриває розрахункові рахунки у банківських установах.

3.35. Другий секретар Центрального Комітету КПУ:

— за дорученням першого секретаря ЦК представляє інтереси КПУ в державних органах і міжпартійних відносинах;

— за відсутності першого секретаря ЦК веде засідання Президії і Секретаріату Центрального Комітету КПУ;

—  організовує роботу апарату Центрального Комітету.

3.36. Секретаріат Центрального Комітету КПУ:

— організовує виконання рішень Президії Центрального Комітету, вносить пропозиції до порядку денного і готує питання на її засідання;

— вносить пропозиції щодо номенклатури кадрів, організовує їх добір і навчання;

— створює робочий апарат ЦК, затверджує його структуру і штати;

—  узагальнює і поширює досвід партійної роботи;

— веде партійне господарство;

— організовує фінансово-господарську діяльність, розробляє проект бюджету партії.

3.37. Центральна Контрольна Комісія КПУ своєю діяльністю сприяє зміцненню єдності і підвищенню боєздатності партійних рядів.

ЦКК перевіряє дотримання комуністами та партійними організаціями, їх виконавчими органами вимог Програми та Статуту партії, контролює виконання партійного бюджету і правильність використання партійних коштів, перевіряє сплату, прийом і облік членських внесків, сприяє уважному розгляду листів і заяв у партійних комітетах усіх рівнів, приймає постанови з питань, що входять до її компетенції, виконує інші функції згідно положення про ЦКК КПУ.

Центральна Контрольна Комісія має право обстоювати свою позицію на з’їздах партії, конференціях, Пленумах ЦК КПУ, інформувати про свою позицію партійні організації, пропонувати скликання позачергового з’їзду, конференції КПУ, обговорення на Пленумі Центрального Комітету КПУ питань, що входять до її компетенції.

Центральна Контрольна Комісія здійснює методичне керівництво контрольно-ревізійними комісіями регіональних та місцевих партійних організацій.

IV. Взаємовідносини Комуністичної партії України з державними органами, громадськими організаціями та об`єднаннями

4.1. КПУ будує свої відносини з робітничими, селянськими, профспілковими, молодіжними, жіночими, ветеранськими, творчими та іншими організаціями і об’єднаннями на засадах політичного партнерства, відкритого діалогу і розумного компромісу.

КПУ при необхідності може вступати в коаліції, укладати передвиборні угоди з іншими партіями, громадськими організаціями і формуваннями, висловлювати своє ставлення до програм, рішень і дій державних органів, політичних партій і громадських організацій.

Беручи участь у виборах, референдумах, інших формах волевиявлення громадян з метою утвердження політичного лідерства в суспільстві, КПУ розробляє і публікує свої політичні платформи, висуває своїх кандидатів до представницьких органів усіх рівнів, бореться за їх обрання.

Самовисування чи висування членів партії кандидатами в народні депутати України і депутати рад усіх рівнів, а також сільськими, селищними і міськими головами без рішення відповідних регіональних партійних організацій, ЦК або з’їзду Компартії України розцінюються як дії, несумісні з членством в партії.

КПУ може включати в свої виборчі партійні списки позапартійних, а також підтримувати на виборах кандидатів, які не є її членами.

У радах, де комуністи в меншості, вони при необхідності переходять в опозицію.

У Верховній Раді України, місцевих радах, на з’їздах і конференціях громадських організацій, у яких беруть участь як депутати, делегати або члени виборних органів комуністи, вони об’єднуються в партійні групи (фракції) для координації своєї діяльності, проведення в життя лінії партії.

Комуністи керуються рішеннями і рекомендаціями відповідних партійних комітетів, отримують від них підтримку і допомогу, звітують перед партійними комітетами і організаціями про роботу в радах, громадських організаціях.

4.2. Рішення і рекомендації партійних комітетів є обов’язковими для депутатів-комуністів.

Члени партії, які відмовляються входити до створених за рішенням партійних комітетів груп (фракцій) або без рішення партійних комітетів виходять з груп (фракцій), виключаються з лав КПУ.

Відносно депутатів-комуністів, обраних за списком КПУ, які діють всупереч рішенням партійного комітету, затвердженій ним платформі, може бути порушене у встановленому законом порядку питання про відкликання із складу депутатів.

4.3. КПУ вважає одним з найважливіших напрямів своєї організаційної діяльності роботу з молоддю, допомогу ЛКСМ України, підготовку резерву для поповнення партійних рядів молодими силами.

Вона активно співробітничає на засадах взаємної поваги і товариської довіри з комуністичними та іншими молодіжними організаціями, які обстоюють соціалістичний вибір, всемірно сприяючи їх діяльності.

V. Комуністична партія України і партії комуністичної спрямованості зарубіжних країн

5.1. З комуністичними організаціями держав, що утворилися в межах колишнього СРСР, інших зарубіжних країн КПУ об’єднують спільність цілей, спільні соціально-класова природа та ідеологія.

Зберігаючи свою самостійність, КПУ взаємодіє з іншими компартіями на основі ідейної єдності, інтернаціональної солідарності, рівноправ’я і партнерства.

У відповідності із законами України КПУ може вступати в міжнародні спілки політичних партій, статутами яких передбачено створення лише консультативних або координуючих центральних органів.

5.2. Рішення про вступ КПУ до міжнародних спілок або про вихід з них приймаються з’їздами Комуністичної партії України.

Повноважних представників до складу координаційних органів міжнародних спілок делегує Центральний Комітет або Президія ЦК КПУ.

VI. Правовий статус. Власність і бюджет Комуністичної партії України

6.1. КПУ є юридичною особою і у відповідності з законодавством України має самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатки, штампи, бланки із своєю назвою і емблемою.

Права юридичної особи КПУ набуває з моменту державної реєстрації в установленому порядку в Міністерстві юстиції України. КПУ є неприбутковою організацією.

6.2. Правом юридичної особи користуються також партійні організації КПУ, які з моменту їх організаційного оформлення, виборів керівних органів та реєстрації в установленому законом порядку мають право відкривати рахунки в установах банку або користуватися рахунком вищестоящої партійної організації, мати печатки і штампи.

6.3. Символами КПУ є червоний прапор, довжина якого співвідноситься до ширини як два до одного, із зображеннями серпа і молота, портретом В.І.Леніна, словами "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!” та "Комуністична партія України”, партійний гімн — "Інтернаціонал”, девіз — заклик "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!”.

Символіка реєструється в установленому порядку.

Емблема КПУ, зразки печаток, штампів і бланків затверджуються Президією ЦК.

6.4. Діяльність КПУ, її організацій забезпечується фінансовими і матеріально-технічними ресурсами за рахунок власних коштів.

Джерелами формування майна та коштів КПУ є: внески членів КПУ; благодійні внески фізичних осіб, крім громадян іноземних держав; благодійні внески юридичних осіб, крім тих, що заборонені законом; майно, придбане за власні кошти, прийняте від громадян України згідно заповіту чи дарування; інші, визначені законом, надходження.

6.5. КПУ для здійснення своїх статутних завдань має право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України.

КПУ може орендувати рухоме і нерухоме майно.

6.6. Власність КПУ є загальнопартійним надбанням.

Партійні організації і за їх дорученням партійні комітети здійснюють оперативне управління належним їм майном.

Вирішувати питання про продаж та відчуження партійного майна партійні комітети можуть лише з дозволу Президії ЦК.

6.7. Щомісячні членські внески для членів партії встановлюються в розмірі 1 % від суми місячного доходу.

Комуністи за власним бажанням можуть сплачувати членські внески і в більших розмірах.

Первинні партійні організації своїм рішенням можуть зменшувати розмір членських внесків комуністів, які внаслідок хвороби, безробіття та з інших причин перебувають у скрутному матеріальному становищі.

Особи, виключені з партії, та ті, хто добровільно вийшов з неї, не мають права на повернення сплачених ними внесків.

6.8. Бюджет КПУ, його структура, нормативи відрахувань до нього від доходів місцевих організацій та дотацій їм узгоджуються з регіональними партійними організаціями, затверджуються спільним рішенням Центрального Комітету та Центральної Контрольної Комісії КПУ.

КПУ та її структурні підрозділи, що мають відкриті в банках рахунки,   ведуть бухгалтерську звітність у встановленому порядку.

Для фінансування діяльності первинних партійних організацій в їх розпорядженні може залишатися до 20% коштів від суми одержаних членських внесків. Решта суми членських внесків перераховується і використовується згідно з Інструкцією про членські партійні внески, яка затверджується Центральним Комітетом та Центральною Контрольною Комісією КПУ.

Партійні організації, що діють відповідно до статусу юридичної особи, самостійні у розпорядженні своїм бюджетом, вирішенні штатних питань, у заснуванні, реорганізації і ліквідації власних засобів масової інформації.

VII. Заключні положення

7.1. Зміна назви Комуністичної партії України, її реорганізація чи саморозпуск можливі лише за рішенням надзвичайного з’їзду партії після загальнопартійної дискусії на підставі загальнопартійного референдуму за умови, що за це висловилося не менше трьох четвертих комуністів.

Діяльність КПУ може бути припинена у примусовому порядку у відповідності з чинним законодавством.

Кошти та інше майно КПУ не можуть перерозподілятись, в тому числі в разі її ліквідації, між членами партії, а передаються іншій неприбутковій організації відповідного виду, у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в доход держави.

У разі внесення змін чи доповнень до Статуту або Програми, зміни назви, керівних органів, адреси та місця перебування керівних органів Компартії України у тижневий термін про це повідомляється органу реєстрації.

Организации
На главную страницу комитета Закрыть