«Це щастя – бути в орбіті його магнетизму»

Так висловився про Юхима Ілліча Пригожина – Почесного громадянина міста Жовті Води, колишнього директора Центральної науково-дослідної лабораторії автоматики (ЦНДЛА), поета, колекціонера, – один із його учнів під час вечора пам'яті в міському історичному музеї. Сто років тому, 12 листопада 1914-го, народилася ця видатна людина.

Ушанувати пам'ять цієї непересічної людини зібрались його друзі, колеги, представники міської влади, ті, кому довелося працювати з ним над вирішенням різноманітних питань, кому пощастило бути з ним знайомим.

 

Талановитий інженер

Усі, хто розповідав про Юхима Ілліча, говорили про неабияку різнобічність його захоплень, небайдужість, вимогливість, доброту та інтелігентність.

Юхим Ілліч мав «золоті руки». Із 15 років він пішов працювати учнем до майстерні точної механіки. Потім перейшов на роботу слюсарем по ремонту станків на завод ім. Медвєдєва в м.Орел. У1933 році закінчив робфак у м.Сизрань. Із 1934 по 1940 роки навчався в Московському гірничому інституті. По закінченні – працював головним інженером на шахті у Воркуті, але недовго – почалася війна.

Через два тижні Юхим Пригожин пішов добровольцем на фронт. Служив командиром взводу, батареї, начальником розвідки полку, в управлінні командуючого артилерією 3-го Українського фронту. Звільняв південну Україну, воював у Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщині, Австрії. Службу закінчив підполковником. Нагороджений п'ятьма орденами та багатьма медалями.

Після війни продовжив працювати у гірничо-видобувній галузі – 30 років на уранових рудниках, у тому числі з 1953 року – в нашому місті.

Юхим Ілліч був талановитим інженером. Повністю розкрився його талант вченого, організаторські здібності, коли він очолив Центральну науково-дослідну лабораторію автоматики. Під його керівництвом Лабораторією розроблені й впроваджені у виробництво зразки гірничо-видобувної техніки, які не мали аналогів у світі. За це він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору. Держава його також відзначила Орденом Леніна. У 1959 році в складі групи з п'яти чоловік Ю.І.Пригожин став Лауреатом Ленінської премії – за комплексне вирішення проблеми розробки Першотравневого родовища.

Недарма кажуть, що талановита людина талановита в усьому. Так і Юхим Ілліч. Окрім значних виробничих успіхів, досягнень у науці, після виходу на пенсію у 1976 році розквітнув його творчий талант.

На початку 80-х років 20-го сторіччя в місті виникла потреба створити музей. Ініціативна група з істориків, партійних працівників, ентузіастів два роки збирала документи, матеріали, розробляла плани експозиції. Але справа не втілювалась у практичні результати, доки не з'явився Юхим Ілліч Пригожин – і справа зрушила. Були задіяні всі підприємства. 8 травня 1985 року музей було відкрито.

 

За своє життя зробив багато добрих справ

Ось як пригадує спільну роботу зі створення музею колишній його директор Ельвіра Коренєва: «Із 1983 року розпочалася підготовка до відкриття музею. Нашій ініціативній групі виділили приміщення на ІІ поверсі СШ №1. Сюди ми приходили щодня, як на роботу. Юхим Ілліч підняв усе місто. Усі працювали, несли нам експонати. А в цей час у нинішньому приміщенні музею тривав ремонт. Ю.І.Пригожин підтримував сувору дисципліну. Музей планували відкрити до 40-річчя Перемоги. Коли до відкриття залишилось зовсім мало часу, а в нас усе ще було в такому стані, що неможливо було представити відвідувачам, він сказав: «Ні, ми звідси не підемо, доки не зробимо. Будемо працювати вдень і вночі, інакше ми музей ніколи не відкриємо». Ми усе встигли. Але ще за дві години до відкриття мили підлогу в новому музеї».

Ельвіра Олексіївна розповіла, що Юхим Ілліч усе встигав. Писав вірші, створював історію нашого міста. До нього постійно тягнулись люди. В багатьох він бачив таланти. Ось такими талановитими людьми і створювався наш музей.

Ю.І.Пригожин писав книги. До відзначення 10-річчя музею була написана перша книга про історію міста. Друга – відома усім у місті – «Жовтим Водам – 100» була написана у співавторстві з фахівцями різного профілю. Видана у 1995 році, вона й досі є найбільш повним довідником з історії гірничих розробок на землях веселоіванівських селян, розвитку селища Жовта Річка та міста Жовті Води.

«Юхим Ілліч був життєлюбом, поспішав жити, намагався усе встигнути. Інтереси його бур різнобічні, він цікавився усім, що відбувалося в місті. Навіть залізницею займався. За своє життя зробив дуже багато добрих справ. Сьогодні ми згадуємо все, що залишило пам'ять про Ю.І.Пригожина. Але життя продовжується, естафета передана молодим, які продовжують нашу справу», – сказала Е.Коренєва.

Пригадуючи Юхима Ілліча, практично усі говорили про дитячу поетичну студію «Изюминка», яку організувала ця невгамовна і невтомна людина. Ю.І.Пригожин був дуже гостинним, учасники «Изюминки» збирались у нього вдома.

 

Людина, на яку хотілось бути схожим

Юрій Кривоносов, колишній головний архітектор міста, розповів про свої враження від знайомства з Ю.І.Пригожиним: «Він не керував у звичайному розумінні, він намагався зацікавити, захопити. Його, енергія, ентузіазм запалювали людей, котрі працювали з ним. Мій життєвий досвід, мої спостереження підказують, що чим вище людина інтелектуально, тим вона простіше в побуті, тим вона добріше. Таким був Юхим Ілліч. Я бував у нього вдома. Ось ця «Изюминка» відбувалась таким чином: збиралась молодь, Валентина Никифорівна (дружина – прим. ред.) пекла пиріг, вони чаювали і говорили про мистецтво, В абсолютно невимушеній атмосфері. Що вражало в ньому, це те, що він постійно працював. Ніколи не сидів без діла. Якось він написав міністру вугільної промисловості масивний трактат про те, як у Радянському Союзі розвивати гірничорудну справу. Це було йому потрібно. І ось ця «Изюминка» теж була йому потрібна. Тому що він був просто такою людиною. Людиною, на яку хотілось бути схожим».

 

Своїм прикладом вчив, якою має бути людина

Знайомство Віктора Яковлєва з Юхимом Пригожиним відбулося 33 роки тому. «У нього вдома безперервно дзвонив телефон, заходили сусіди, подруги дружини, яка завжди допомагала тим, хто цього потребував, хоча й сама вже була в літах, – розповідає В.Яковлєв. – Гірник він був пречудовий, талановитий, По життю – виключно смілива людина. Він не боявся ніяких кабінетів, ніяких регалій, він входив у будь-які двері. Але найголовніше – це доброта його душі. Він був дуже інтелігентним і це прищеплював своїм вихованцям. Ті, хто з ним спілкувався, постійно відчували магнетизм, доброту і силу його душі. Найбільше, за що я йому вдячний, це те, що він своїм прикладом вчив, якою повинна бути людина. Щастя – потрапити в орбіту його магнетизму і хоч трохи пройти з ним по життю».

Дитяча поетична студія «Изюминка» проіснувала 10 років. Разом із першою книгою про історію міста була видана й збірка поетичних творів юних жовтоводців.

Після смерті Юхима Ілліча музею присвоєно його ім’я. А на згадку про цю видатну людину в музеї залишилась колекція годинників, яку він усе життя збирав. До речі, директор музею Олена Кобзар розповіла, що, коли вони готували вечір пам'яті, напередодні поставили до зали музичний годинник Юхима Ілліча – і він почав іти...

Наталя Сіра, zhvisti.com

 

На фото: Засідання дитячої поетичної студії «Изюминка»

Фото з архіву міського історичного музею

 

Пам’яті Юхима Ілліча

 

Тобі, наш лідер, вже сто літ.

Чого ж навколо мертва тиша?

Тебе нема… Та добрий слід

І добру пам’ять ти залишив.

Твоє творіння – це музей.

Ти вклав сюди душі частину,

Щоб пам’ятали світ оцей

І в ньому – трудову людину.

Твоє дитя – ЦНДЛА –

Тебе, як батька, пам’ятає,

Продовжує твої діла,

Хоч дуже часто знемагає,

Бо вже давно не ті часи –

Усе сьогодні не до ладу –

І ти, на жаль, вже не даси,

Як завжди, батьківську пораду…

У нас тепер перекосяк

В державних справах, бо до влади

Уся бруднота рветься всяк –

І нам, простим, нема пощади:

Вбиває брата рідний брат,

За що вбиває – сам не знає,

Ще й закордонний супостат

Пролити кров допомагає…

Хто сказав, що вмер Батий?

Він живе і буде жити,

Поки будуть жить кати

З наміром сусіда вбити.

Хто сказав, що серед нас

Не живе уже Іуда?

Що ваш брат не зрадить вас,

Як негідник і приблуда?

Тож єднайтеся, брати,

І по правді, як по крові,

Щоб в державі зберегти

Іскри братньої любові.

 

Олексій Шевченко, ветеран ЦНДЛА

Комментарии
Зарегестрируйтесь на сайте, чтобы оставлять комментарии
Организации
На главную страницу комитета Закрыть